Вінгер із "Динамо" заробив три пенальті та допоміг збірній України U-19 та її новому тренеру виграти групу

Юнацька збірна України U-19, складена з футболістів 2003 року народження, у 2021 році провела лише три міжнародні поєдинки, пише zbirna.com. Усі три – вже на першому етапі кваліфікації ЧЄ-2022 (U-19). Перед цим Володимиру Єзерському вдалося провести лише один тренувальний збір, на якому він знайомився з новими підопічними. Адже раніше він працював з командою 2002 року народження, яка у 2021-му жодного разу не зібралася, а потім взагалі припинила існування, оскільки влітку вийшла за позначку U-19, а команду 2003 року народження прийняв від Олександра Петракова, у серпні 2021- го, який перейшов до національної збірної.

Наприкінці серпня Єзерський дізнався, що тренуватиме футболістів 2003 року народження, у вересні почав знайомитись з ними, а у жовтні вже поїхав грати на офіційний турнір. Все вийшло дуже швидко. І могло закінчитися не найкращим чином з огляду на всі обставини.

Але у складі збірної U-19 знайшовся футболіст, який за рахунок своєї швидкості заробив по одному пенальті у кожному із трьох матчів на полях Польщі. Причому один із них — за нічийного рахунку (Україна ударом з 11-метрової позначки вирвала перемогу у Фінляндії), два — за рахунку на користь суперника: Мальта — 0:1, Польща — 0:2. Островітян вдалося обіграти, з господарями турніру вдалося переламати хід поєдинку, що невдало складався, і оформити нічию, а з нею — і перше місце в групі.

Напевно, не зовсім коректно зводити до дій одного футболіста. Уся команда показала характер. Хтось ловив м'ячі, хтось відбирав та перехоплював, страхував, хтось починав та розганяв атаки, хтось їх завершував. Але при цьому невідомо, як усе б закінчилося, якби не було цих сольних виходів Волошина.

А ось навесні пройти еліт-раунд відбору, на якому суперники у команди Єзерського набагато сильніші (Голландія, Норвегія та Сербія), лихим наскоком ніяк не вдасться. Такі фокуси вдаються один раз, далі потрібно працювати глибше. Особливо з огляду на те, що тренер у команди новий, йому потрібно більше інформації про підопічних. Потрібна селекція, потрібні збори, потрібні міжнародні спаринги, а часу - в обріз.

Дивлячись на склад збірної, ми чітко розуміємо, що є базовий клуб – Шахтар, вихованців якого представляє і Маріуполь. Причому в Маріуполі збірки під керівництвом Остапа Маркевича одержують практику на рівні УПЛ. А один - Марк Мампассі - настільки переконливо себе презентував, що нещодавно підписав контракт із московським Локомотивом.

І в цьому полягає величезний мінус для збірної України U-19 (а також для молодіжної та в перспективі національної). По-перше, з російських клубів УАФ не запрошує футболістів до збірних із принципових міркувань. По-друге, росіяни й самі зацікавлені в Мампассі — фактурному та дуже грамотному центральному захиснику. Ходять розмови про спробу натуралізації 18-річного парубка.

Тож тренери збірних можуть сказати величезний «дякую» агенту Мампассі — Вадиму Шаблію. А для УАФ це серйозна нагода замислитись над ситуацією, яка може ще не раз повторитися. Не хочеться втрачати таких цінних футболістів.

Повертаючись до теми кадрів для команди Єзерського, зауважимо, що хороша молодь є і в Руху, де Леонід Кучук наприкінці року довірив місце у стартовому складі Віталію Роману (477 хвилин у першій команді) та Марко Сапузі (315).

Та й взагалі у Руху це покоління вихованців школи Карпат (не забуватимемо про коріння) виглядає дуже потужно та перспективно. У чемпіонаті України U-19 команда Віталія Пономарьова пішла на зимові канікули тіньовим лідером. За набраними очками Рух U-19 трохи поступається лідеру Шахтарю U-19 (41:43), але має два матчі у запасі. Ті ж два матчі в запасі - у порівнянні з третім Металістом 1925 (теж 41 очко), один матч у запасі - у порівнянні з четвертим Динамо (40).

Андрій КУДИРКО