Ігор ЙОВІЧЕВИЧ: "Чому "Динамо" не обіграло "Барселону", а проти нас виглядає як "Барселона" проти них?"

— Думаю, перемога була заслуженою. Команда показала супернику респект, граючи з повною концентрацією, креативністю, сміливістю, рішучістю, дисципліною. І це відбилося на результаті. Гадаю, вийшла дуже вдала гра. Все, що планували, спрацювало. Захищалися, маючи м’яч у ногах і не даючи їм можливостей для контратак. Після зміни тренера вони змінили й свій стиль гри. Звичайно, ми готувалися до цього. Ставилися до матчу так само, як до гри проти «Динамо». Це важливі матчі, де треба набирати очки. Три очки дають тут так само, як за «Динамо», «Шахтар» або «Зорю». Тож, ми йдемо крок за кроком і сьогодні повністю переграли суперника, граючи дуже добре в атаці, використовуючи зони, гралися з простором. І нарешті деякі футболісти відчули смак голу, що їм було дуже потрібно. І особливо футболісти, які мають трохи менше ігрової практики. Це є для нас дуже важливим, плюс зіграли на нуль. Це дає впевненість рухатися далі.

— Поки що!.. Це процес, і ми працюємо над цим. Минулого року ми не могли обіграти «Минай», а тепер робимо це. Цей процес вболівальники чудово розуміють – я з ними спілкуюся у місті. Вони ставлять ті ж запитання, я їм пояснюю, і вони намагаються зрозуміти. Наскільки ми терпіли минулого сезону, коли будували команду, тепер нам вдається грати з тими ж суперниками. Немає поганих суперників – такими їх робиш сам ти. Чому «Динамо» не обіграло «Барселону», а проти нас виглядає як «Барселона» проти них? Ми не можемо так рівнятись. Це є процес. Немає кнопки, яка вмикає гру. Так можемо дійти до того, що «Шахтарю» і «Динамо» не потрібно грати у чемпіонаті, оскільки усі суперники їм поступаються. Це неповага до суперників, до ліги, бо мусиш набирати очки в усіх матчах. Три очки дають в усіх іграх. І 4:0 дає нам підтвердження того, що перебуваємо на вірному шляху. Я бачу позитив у тому, що не пропустили, у тому, що виграли два матчі у них після гри, яка була найгіршою за весь рік. Сьогодні це підтвердження статусу, ритму, малюнку гри, що я хочу. І водночас ще далеко від досконалості. Не можемо зараз ми битися з грандами. Намагаємося бути переконливими у матчах, які маємо вигравати. Ми виграли 4:0, і ви зараз скажете – звичайно, це ж «Минай». А якщо б виграли 1:0, казали б, що погана гра була. Завжди є якась претензія. А для мене це суперник з повним респектом. Ідемо матч за матчем, і будь-який суперник для нас є важливим. Ми хочемо покращити наші дії у матчах проти «Ворскли» та «Олександрії». Але це можливо лише через покращення дій у матчах з суперниками нижчого статусу. Якщо їх не обігруємо, не можемо бути конкурентноздатними з командами, з якими б’ємося за Лігу Європи. Гранди – це інша історія. Ми на вірному шляху, і я задоволений. Команда зростає, і незабаром буде ще кращою. Я впевнений у цьому. Я просто голодний до успіху. І хочу це донести до гравців. Вони мають відчувати те ж саме. Жоден футболіст не виграв ані Кубок, ані чемпіонат. Ми маємо через такі ігри набувати досвіду, щоб у певний момент битися за титул. Тому вважаю, що кожна перемога для нас є дуже важливою.

— Це суб’єктивно, і я не хочу висловлюватись про це. Ви самі можете побачити, хто заслуговує. Пам’ятаю, в якому стані був Довбик після травми, які проблеми з травмами мав Піхальонок. Ритм тренування є настільки жорстким, що іноді матч виходить легшим. Лише таким чином можеш вимагати від самого себе і розвивати менталітет переможця. Щоб кожен матч був як останній. І результат праці робить нас щасливими та гордими. «Дніпро-1» має двох футболістів у збірній, і я кайфую від цього. Хочеться, щоб з часом вони були основними гравцями там, щоб збірна грала через них. Це теж є процес. Коли робиш іспанську паелью, маєш додати рис, креветки, курку, сіль… Кожен гравець є важливим, але сильнішими їх усіх робить команда.

— Звичайно, це ідеал. Запитайте Клоппа – він не може грати, як Гвардіола. Це не той стиль. Дуже важливо, що ми можемо перемогти суперника і через контроль м’яча, і завдяки перехідному моменту. Це є важливо. Команда може терпіти у меншості, показувати характер. Це дуже важко. Ми можемо переконливо перегравати суперника через контроль м’яча, і можемо ще, підлаштовуючись під суперника. Або віддаючи м’яч, бути компактними. І це є багатство команди. Інколи не треба соромитися віддати м’яч супернику. Це теж тактика. Остання гра з «Динамо» показала, що на початку ми мали м’яч 65 на 35 відсотків, а у першому таймі – 60 на 40. Ми показали крок вперед. Не можемо одразу перемогти «Динамо». Але з цього складається впевненість, робота. Час є нашим союзником, тому я спокійний.

— Тренер має бути і мотиватор, і психолог, і батько, і тактично пояснювати, що хоче від команди. Але дуже важливим є емоційний аспект. Якщо футболісти не почуваються зручно, ніяка тактика не допоможе. Перш за все, я як шеф хочу показати їм, що тільки через роботу, через час можемо досягти мети. Зусиль одного достатньо лише для досягнення малих цілей, але для великих задач потрібна команда, яка думатиме «ми». В цьому напрямку працюємо. Не лише над тактикою, а й над психологією. Неважливо, скільки ігрового часу маєш сьогодні – завтра будеш на місці іншого гравця. І я вимагаю від них мислити в одному напрямку. Це дуже важливо. І зараз в матчах, де маєш виграти, а будь-який інший результат є трагедією, драмою, катастрофою, ніхто не похвалить за перемогу. Я вже чую коментарі, мовляв, що там той «Минай»… Але треба ще виграти цей матч. І ми готові гребти далі.