Полузащитник "Десны" Бабор: "У черниговской команды есть шансы на медали УПЛ"

Що відчуваєш, коли спортивні плани раптово змінюються, кар’єру у «Десні» та гру проти власного тата нам розповів півзахисник «Десни» U-19 Владислав Бабор.

– У понеділок стало відомо, що чемпіонати U-21 та U-19 у цьому сезоні не дограватимуть. Враховуючи, що Ви – 2001 року народження, виходить, що Ваша кар’єра у «Десні» U-19 теж завершилася достроково. Чи стало це рішення для Вас несподіваним та що відчули, коли дізналися новину?

– Я очікував такого результату. Була надія, звичайно, що ми все-таки дограємо, що нам дадуть шанс, але… ось так от вирішили. Відчув смуток від того, що ми більше не зіграємо разом. Але, в будь-якому випадку, потрібно працювати далі і не падати духом.

– 11 травня Ви відзначили свій 19-й день народження. Що це таке – відзначати свято у карантині?

– Ну, я не надто відчув різницю, так як був в оточенні рідних. Все було як завжди здорово: карантин не вплинув на святковий настрій…

– Чим займалися після того, як в Україні були заборонені не тільки змагання, а й колективні тренування? Як підтримували форму та, взагалі, чи готові були дограти чемпіонат до кінця?

– Я з самого початку карантину поїхав в рідне село – Павлівку: там є всі умови для того, що б працювати над собою. Кожен день бігав кроси, займався у футбольному манежі, загалом, не сидів на місці. Дуже сильно допомагав батько: я йому дуже вдячний і ціную його допомогу. А щодо чемпіонату: звичайно, був готовий догравати.

– У підсумку «Десна» U-19 фінішувала на останньому, 13-му місці у таблиці, й тепер ми лише умовно можемо обговорювати «що було б, якщо б чемпіонат дограли». Але узимку Ви разом з командою провели непогану роботу, зокрема, збільшили впевненість у власних силах, завдяки виступам у турнірі «Зимова іскра». Тож на що розраховували у весняній частині чемпіонату та чи могла, реально, «Десна» піднятися у таблиці?

– Так, ми фінішували на останньому місці, але взимку всі працювали на повну, заради того що б повернуться і довести що ми не «петрушки». На «Іскрі» ми грали проти ветеранів і досвідчених гравців: після цього турніру і зимових тренувань у нас реально були шанси не поступатися в чемпіонаті УПЛ і набирати очки. Шкода, що ми не мали змоги це довести.

– Вам вже 19 років, отже, у наступному сезоні чемпіонату U-19 ані Ви, ані Ваші однолітки, не зможуть брати участь. Якщо підводити підсумок цим двом рокам у чемпіонаті УПЛ U-19: чим вони, у першу чергу, запам’яталися, та чому «Десна» U-19 за Вашої «каденції» так й не змогла здобути жодної ігрової перемоги?

– Ми грали з хорошими командами, в яких було багато збірників: класний рівень! Отримали досвід. Так, не найкращий, але досвід…Не зможу сказати за всю команду, але особисто я вважаю, що для перемог нам не вистачало характеру та ігрової злості…

– Чемпіонат УПЛ U-19 – це можливість показати себе, як тренерам своєї команди, так й скаутам інших клубів. Тож, наскільки, на Вашу думку, дострокове припинення чемпіонату 2019/20 позначиться на Вашій кар’єрі та які плани на наступний сезон? Чи плануєте виступати за «Десну» U-21?

– Потрібно тренуватися, далі робити свою роботу: це не кінець. Я не можу сказати: чи зможу або не зможу потрапити в U-21 – це вирішує тренерський штаб. Моя справа працювати над собою: все залежить від мене і моєї роботи.

– Ваш тато Олександр – відомий футболіст та тренер, який, крім «Десни», грав, зокрема, за «Миколаїв» та черкаський «Дніпро». Наскільки це складно для дитини – коли тата часто немає вдома? Та чому, знаючи що таке життя професійного футболіста, Ви самі наважилися стати на цей шлях?

– Я був зовсім маленьким, коли батько грав у Миколаєві і тому не можу сказати, що відчував. Завжди намагаюся наслідувати батька: він для мене Мессі та Кріштіану Роналду в одному флаконі: приклад! Те, що він творить на полі – це просто казка! З дитинства люблю футбол і батько в цьому, звичайно, вплинув на мене.

– Улітку 2019-го року у товариському матчі Вам довелося зіграти проти Олександра Бабора, причому частину гри ви були прямими суперниками, граючи один проти одного на фланзі. Наскільки це складно: грати проти тата?

– Коли виходиш на поле, перш за все проти тебе грає суперник: батько чи син – другорядне. Він дуже досвідчений футболіст, який багато пограв: це круто грати проти таких як він – хочеться бути кращим!

– Не дивлячись на те, що Ваш тато нещодавно відсвяткував 40-річний ювілей, ще у минулому році він поєднував кар’єру гравця та головного тренера команди Вищої жіночої ліги «Єдності-ШВСМ» (Плиски). Тато ділиться планами з Вами: чи планує він продовжувати ігрову та тренерську кар’єру?

– Все залежить від бажання. Більшого, на жаль, сказати не можу…

– Що це таке – коли тато тренер? Це допомагає, чи заважає у кар’єрі?

– Батько-тренер – це коли тебе критикують, кажуть про твої мінуси і плюси. Ні, це не в якому разі не заважає, а дає шанс!

– Як Ви знаєте, перша команда «Десни» вже відновила тренування, й, як очікується, дограє (разом з усією лігою) цей сезон. Як думаєте, наскільки ця пауза позначиться на грі команд, та чи реально цього року виграти медалі в УПЛ?

– Все реально: я точно знаю, що «Десна» – це та команда, гравці якої не сидять на місці і працюють над собою навіть в умовах карантину. Є шанси на медалі і, звичайно, ми віримо в команду!

– Й побажайте щось нашим уболівальникам: як налаштувати себе на позитив, за відсутності футболу?

– В першу чергу, бережіть себе і своїх близьких. Футбол нікуди не подінеться: головне – здоров’я! Дивіться матчі «Десни» по телевізору. Все буде Україна!