Мать Роналду прошла сквозь лютый ад - побои, унижения, аборт, попытка самоубийства. Криштиану родился лишь чудом

Кріштіану Роналду належить до того типу чоловіків, у житті яких головною жінкою завжди залишатиметься ненька. Не Джорджина Родрігес чи Ірина Шейк, роман із якою тривав упродовж кількох буремних років, а саме Марія Долорес Авейру. Вона стала для Рона не лише зразковою матір’ю, але й замінила йому батька.

*******

Марія народилася у середині 50-х років минулого століття на острові Мадейра. Живописний закуток Португалії потерпав від тотальної бідності і вважався відсталим у всіх сенсах. Тут навіть розмовляли по-іншому, відчутним діалектом. Континентальні португальці мали своїх острівних співвітчизників за селюків.

У 5-річному віці життя Марії пішло під укіс – померла її мати Матильда. У жінки, якій не було ще й сорока, серце виявилося занадто слабким. Глава сімейства – Хосе Вівейро – залишився наодинці із чотирма малими дітьми. Їм гостро бракувало всього – грошей, їжі, одягу.

Проте чоловік довго не журився. Удівець закрутив роман із Анхелою. Вона привела у його будинок п'ятьох своїх дітей і виношувала шосту. Житлової площі катастрофічно не вистачало. Що робить Хосе? Він здає чотирьох рідних кровинок у два релігійні дитбудинки.

Матильда

"Марія Долорес щодня плакала, – пише у своїй книзі Cristiano Ronaldo/ The Biography Гільєм Балаге, знаменитий іспанський журналіст. – Черниці керували всім за допомогою тілесних покарань, а Долорес часто карали за незначні порушення, як-от помилки в написанні. Вона декілька разів втікала з дитячого будинку. Покарання, коли її піймали, було суворе. Батько не приходив до неї. Найсильніше дівчину мотивувало і рухало вперед бажання, щоб її брати і сестри були в порядку і швидко об'єдналися".

Зрештою, терпіння черниць луснуло. Вони повернули непокірну 9-річну бунтарку, усю в синцях, її батькові. Проте отчий дім виявився ще більш ворожим, аніж суворий навчальний заклад. Марія Долорес потрапила під гарячу руку мачухи – з вогню у полум’я. Анхела лупцювала дівчинку регулярно, щодня. Аби Марія не втекла, її прив'язували до ніжки кухонного стола. Коли із дитбудинків повернулися троє братів та сестер Долорес, вони розділили її гірку участь. Хосе, рідний батько із кам'яним серцем, навіть не намагався захистити бідолашних від тортур.

Марія просто-таки билася в істериці. Її навіть спробували запроторити у психіатричну клініку. Доктор, який обстежив дівчинку, лише покрутив пальцем біля скроні:

"Лікувати потрібно вас, а не Марію".

Просто уявіть собі цю картину: невелика хатина без води та електрики, на 40 "квадратах" тісняться дванадцятеро осіб. Постійні скандали, побиття і сльози. Не дивно, що у якийсь момент Марія Долорес дійшла до крайньої межі свого відчаю. Дівчина здійснила спробу самогубства, проте її встигли врятувати.

*******

Коли Марії виповнилося 13, батько віддав її у школу… для хлопців. Паралельно вона почала працювати – виплітала кошики для городини. Робота розпочиналася о 5:30 ранку, і так – 6 днів на тиждень.

Через 5 років вона познайомилася із Жозе Дінісом Авейру. Двадцятирічний помічник продавця риби дав Марії те, чого у неї ніколи не було – захист, турботу і любов.

"Вони випадково зустрічалися, коли дівчина заходила на ринок або дорогою додому, – розповідає Балаге. – Він змушував її сміятися. Хлопець був сповнений життя та допомагав їй відчувати себе привабливою і важливою. Вона закохалася. Дізнавшись про це, батько дав їм три місяці на одруження – так, на його думку, легше буде прогодувати інших".

Молодята одружилися і переїхали до батьків Дініса, хоча там також бракувало місця. Усі спали в одній кімнаті, розділеній ширмою. Але – жодних сварок чи, тим паче, насильства. Долорес розцвіла. "Вони не будували великих планів. І не використовували засоби контрацепції".

Через рік у молодої сім'ї з'явився первісток – донька Елма. Невдовзі Марія завагітніла вдруге, але Дініс не дочекався народження сина Уго – главу сімейства забрали в армію. Сімдесяті – це пік боротьби африканських колоній за власну незалежність. Португалія всіма силами намагалася зберегти контроль над Мозамбіком, Анголою та Гвінеєю-Бісау. Рядовий солдат Жозе Дініс Авейру опинився в епіцентрі бойових дій.

"Через 10 місяців він повернувся до будинку свого батька в Санту-Антоніу, точніше більш похмура його версія. У його поведінці вже не було радості, – констатує Балаге. – Усмішка зникла з обличчя. Він постарів на 10 років, а не місяців. Дініс залишив свою наївність і яскравість на африканській землі, а його голову переповнювали образи з війни, як це було з безліччю інших. Війна скалічила Дініса, хоча на тілі не залишилось і подряпини".

Авейру зайшов у глибокий запій. Минали дні, тижні, місяці – чоловік став постійним клієнтом за барною стійкою. Долорес довелося брати відповідальність за сім'ю на себе – не вперше ж. Нестача грошей, повна безпорадність та апатія чоловіка загнали жінку на заробітки у Францію. Париж відкрився їй аж ніяк не з романтичного боку – Марія працювала там покоївкою. І відкладала франк за франком, думаючи про майбутнє своїх дітей.

*******

Як це зазвичай буває, тривала розлука вибудовує між членами сім’ї невидимі, проте дуже відчутні бар’єри. Донька і син стали забувати свою матір. Віддалився від неї і чоловік-п’яниця.

"Якщо ми народилися, щоб бути бідними, ми будемо… Але принаймні будь біля своїх дітей", – сказав їй Дініс під час телефонної розмови. Ці слова запали Марії глибоко в душу. Невдовзі вона повернулася на Мадейру і… завагітніла втретє. Так на світ з’явилася Катя Авейру.

Минуло кілька років. Нічого не змінилося. Грошей не побільшало, чоловік не зав'язав з алкоголем, а їхній секс не став безпечнішим. І от коли 30-річна Долорес дізналася, що вагітна четвертою дитиною, впала у розпач. Тверезо оцінювала ситуацію – ще один малюк їм банально "не по кишені".

Марія, Кріштіану, Жозе

Вона думала про аборт. Навіть спробувала народний метод – пила чорне кип'ячене пиво, а потім бігала та стрибала до знемоги. Усе – марно. "Ви хочете перервати вагітність? – здивовано перепитав Марію гінеколог. – Але навіщо?! Дитя – абсолютно здорове. Воно наповнить вашу домівку радістю".

П’ятого лютого 1985 року на світ з’явився Кріштіану Роналду. Долорес назвала свого сина на честь тодішнього президента США Рональда Рейгана. "Він важить так багато, що може стати футболістом", – напророкували їй у пологовому будинку.

*******

Цього невідомого гінеколога із Мадейри потрібно увіковічнити в бронзі. Він зробив Долорес і світовому футболу неоціненну послугу – дав життя справжньому генію.

Минав час, старші діти Марії виросли, а найменший, Кріштіану, проявив себе у дитячому футболі, вирізняючись серед ровесників. У 12-річному віці острівного вундеркінда запросили в академію лісабонського Спортінга – і мати відпустила його у далеку дорогу самого. Роналду сидів у літаку і плакав. Але так уже повелося у цій родині: цинічний прагматизм – понад усе.

Це зовсім не означало, що Марія Долорес Авейру не любила свого сина. Просто вона інтуїтивно відчувала: так треба. Належить пройти крізь найскладніші перешкоди, щоб вибитися в люди. Жінка із народу довго несла свій хрест і лише на п’ятому десятку її років, коли Кріштіану отримав перший серйозний професіональний контракт, життя для неї тільки розпочалося. Зараз вона купається у славі, грошах і гордості за виняткового сина.

"Якось Марія Долорес сказала Роналду, що одного дня вона помре і не завжди буде поруч, щоб захистити своїх дітей, – пригадує Гільєм Балаге. – Типовий коментар, який робить мама, аби нагадати дітям, що вона незамінна. Кріштіану плакав, як дитина…".