Расширение Премьер-лиги. 12 клубов - фейк, 16 - манипуляция
Автор Віталій Звєров
Фейк, популізм, маніпуляція. Український футбол у повній дупі, а найгірше – ніхто не несе за це відповідальності. У веселих подорожах Кубка Ліги Чемпіонів незвичними місцями України Андрій Павелко не побачив нічого страшного. А десятки розслідувань про корупційні складові із побудовою штучних полів – маніпуляції ворогів з метою дискредитувати блаженне керівництво ФФУ.
Усе це – маленький ліричний відступ. Одна із найгарячіших тем нашого футболу зараз – можливе розширення Прем’єр-ліги до 16 команд вже з наступного сезону. І питання про єдиний пул. Думок та оцінок безліч. Сотні експертів сперечаються про найменші деталі, часто оперуючи неправдивими аргументами. Давайте прикинемо по пунктах, яким може бути наш футбол у сезоні 2019/2020.
Пункт 1. Чи законний формат із 16 команд з наступного сезону?
В умовах, коли Регламент змагань еквівалентний найвідомішому
паперовому виробу з Обухова, його чергове порушення нікого не здивує.
АЛЕ!!! У цьому конкретному разі, як би це не було дивно,
Регламент порушено не буде. Перед стартом цьогорічного сезону УПЛ та ПФЛ, непритаманно для себе, подумали про майбутнє. І синхронно внесли до своїх регламентів пункт про можливе розширення елітного дивізіону з наступного сезону до 16 команд. (Див. Регламент сезону 2018/19, Додаток 23)
Тобто, якщо клуби приймуть таке рішення, Виконком ФФУ його затвердить, то наступний сезон почнеться із 16-ма командами. І це буде абсолютно законно. Ключове засідання відбудеться 3 або 4 грудня. Там представники 12 клубів еліти мають проголосувати і більшістю вирішити кількість учасників УПЛ у наступному сезоні.
ПУНКТ 2. Хто може вийти до УПЛ?
Якщо наступного сезону буде 12 клубів – підвищитися в класі із Першої Ліги матимуть змогу 3 клуби. Команда, що посяде перше місце, напряму змінить останню команду УПЛ. Клуби з другого та третього місць гратимуть перехідні поєдинки із 10 та 11 командами еліти.
Якщо наступного сезону буде 16 клубів – підвищитися в класі матимуть змогу одразу 5 команд. Перші чотири місця напряму поповнять УПЛ. 5 команда Першої Ліги гратиме перехідні поєдинки із останньою командою УПЛ. І це теж прописано у Регламентах.
Звичайно, підвищитися у класі клуби зможуть лише за наявності атестату. Президент ПФЛ Сергій Макаров говорить, що проходити цей болючий для наших клубів процес готові 8 клубів. За інфраструктурою найкращі шанси у Дніпра-1, Металіста 1925, Волині та Оболоні. Колос із Ковалівки та Інгулець із Петрового обіцяють уже до старту наступного сезону повністю відповідати необхідним критеріям.
Це дуже тонкий лід. Після ситуації із найнароднішим Вересом, який за підтримки керівництва ФФУ стабільно клав на порушував
Регламент, є небезпека, що й інші клуби вирішать, що їм буде все
дозволено. Наприклад, якщо у клубу не буде стадіону, йому дозволять
грати, де той схоче. Де зараз Верес, ми всі знаємо. Недалеко від ФК
Полтави, президент якої узагалі розпустив клуб, коли їм не дозволили
грати на їхньому стадіоні, який не відповідав нормам УПЛ.
Тобто, якщо з наступного сезону таки буде 16 команд в еліті, далеко не факт, що туди потраплять клуби за спортивним принципом, тобто ті, які посядуть необхідні місця. Першочерговий критерій – атестація. До прикладу (нехай пробачать мене харківські уболівальники), якщо Металіст 1925 посяде останнє місце в Першій лізі, він все одно зможе вийти в еліту, якщо до нього почергово усі клуби не пройдуть атестацію.
ПУНКТ 3. Єдиний пул
З наступного сезону УПЛ у нас єдиний пул. Крапка. Звичайно, якщо не станеться чогось екстраординарного, але це щось із розряду фантастики. Питання в тому, що це означає? Єдиний пул – це перехід усіх трансляційних прав від клубів до УПЛ. Тобто зараз клуби самі займалися продажем своїх прав телетрансляторам напряму. Кожен із клубів самостійно вів перемовини із телеканалами і, відповідно, домовлявся про вартість цих прав. Звичайно, що Динамо та Шахтарю зробити це було легше і прибутковіше, ніж умовним Чорноморцю та Арсеналу. Перехід прав до УПЛ означає, що займатися їхнім продажем буде ЛІГА. Відтак, мають бути прописані середні суми для усіх учасників. Можливо, кількість зароблених грошей залежатиме від місця у турнірній таблиці по завершенні сезону. Це найлогічніша і найпоширеніша практика.
ПУНКТ 4. Єдиний пул – увесь футбол буде в одного транслятора. (Спойлер: НІ)
У нас чомусь поширена хибна думка, що єдиний пул означає продаж прав на увесь український футбол одному транслятору. І це категорично неправильно. Єдиний пул – це передача усіх прав одній компанії – УПЛ, яка має займатися продажем прав з максимальним прибутком для клубів. Це те, для чого ця організація, власне, і була створена ще 10 років тому. Ліга має бути зацікавлена, щоб не було монополії. Усі ці роки УПЛ просто існувала, отримувала внески від клубів, складала календар, але не виконувала свою основну функцію – не заробляла гроші для клубів. 10 років паразитування можуть нарешті завершитися.
ПУНКТ 5. Яким чином єдиний пул дозволить заробити УПЛ?
Відповідь проста: УПЛ, отримавши усі права, має якомога якісніше (читай: дорожче) їх продати. Саме тому так важливо вже у грудні визначитися із кількістю учасників наступного чемпіонату. Щоб УПЛ могла розуміти, що саме вона продаватиме. Єдиний пул означає можливість пакетування прав Прем’єр-лігою. Тобто, УПЛ має вийти на ринок телетрансляторів (і, можливо, інтернет-платформ) та, насамперед, зрозуміти, у чому та наскільки зацікавлені потенційні покупці. Можливо, наш футбол стане неймовірно привабливим, і УПЛ зможе продати трансляції клубів кільком телеканалам. Плюс – продати огляди (хайлайти) матчів ще групі телеканалів, плюс продати окремо права для діджитал-платформ. Словом, чим більше пакетів прав продасть УПЛ – тим більше зароблять клуби. Та ключове питання тут – зацікавленість потенційних трансляторів.
ПУНКТ 6. Невже наш футбол став на шлях прогресу?
Створення єдиного пулу – дійсно крок у цивілізований світ. Звичайно, менеджмент УПЛ, очолюваний швейцарським казкарем-космонавтом поважним Томасом Гріммом уже заплавився. На зустрічі представників клубів одразу 4 іноземні компанії (Profile Partners, Mediapro, Wasserman, Infront)
демонстрували свої презентації. Для чого вони узагалі потрібні? Саме
одна із цих компаній допомагатиме менеджменту УПЛ аналізувати ТБ-ринок і
відповідно пакетувати права. Тобто зробить за УПЛ їхню ж роботу. Її має
обрати УПЛ, відповідальність на неї поклали клуби. У світі теж поширена
співпраця із компаніями-посередниками, але на інших умовах. Зазвичай
такі компанії платять за права якусь суму Лізі напряму. І вже потім
самостійно продають права ТБ-трансляторам. Суть в тому, що Ліга і клуби
точно знають суму, яку зароблять. Прибуток компаній-посередників
з’явиться, якщо вони продадуть права дорожче, ніж заплатили за них. Але
якщо недоотримають грошей – це їхні проблеми. У нас же клуби
недоотримають ось той відсоток через невміння менеджменту УПЛ виконати
свою роботу. А компанія, яка здобуде право на пакетування, нічим не
ризикує.
ПУНКТ 7. Чого чекати?
Наші клуби нарешті зарухалися. Неважливо хто організував зустріч (Арсенал став ініціатором), вона б усе одно відбулася, адже ще перед стартом сезону можливість розширення УПЛ обговорювалася.
Головне, щоб на початку грудня клуби таки вирішили це питання, і УПЛ могла займатися оцінкою ТБ-ринку та пошуком трансляторів. Важливо, щоб це дискусійне питання не перетворилося на чергову війну Шахтаря та Динамо із постійними звинувачуваннями в маніпуляціях та фейках. Тому що після цієї зустрічі склалося саме таке враження. Представники Динамо ЗА 16 клубів, наводячи аргументи про популяризацію футболу розширенням географії, говорячи про готовність клубів Першої Ліги до еліти. Представники Шахтаря За 12 клубів, вказуючи на протилежне.
Розширення ліги, за їхніми словами, може зруйнувати і УПЛ, і ПФЛ. А клуби Першої ліги не готові інфраструктурно і, можливо, фінансово. Питання дійсно дискусійне, головне що воно розглядається. Проблема в тому, що немає стратегічного бачення, як і чому буде краще. Нижня шістка, як сказав Олімпік, депресивна. Формат 16 – команди між зоною Єврокубків та вильотом теж особливо ні за що не боряться. Який варіант реально краще оцінити неможливо. Але те, яким є наш футбол сьогодні, із 12 клубами, ми бачимо, і він, говорячи м’яко, не вражає. У такій ситуації зміни, хоча б якісь, завжди виглядатимуть більш привабливо.
В 1992-м тоже гнались за массовостью, собрав команды высшей лиги и второй вместе, 20-ть команд, 18-ть, 16-ть. Уровень просел так, что 10 лет расхлебывали, пока стали в основные раунды еврокубков заходить.
Сейчас будет все тоже самое- деградация.
У нас нет сколько нибудь квалифицированных игроков и денег в лиге даже на 10 команд.