К историческому матчу: Из "Динамо" в "Десну"

Ось такий історичний факт – перші футбольні афіші в Києві були розклеєні у 1913 році і повідомляли про матч киян з командою майстрів Чернігова в 1/8 фіналу розіграшу Кубка Російської імперії. Втім, той матч так і не відбувся. Як повідомили потім із Чернігова, наші футболісти добиралися до столиці по Десні пароплавом, який на жаль, сів на мілину.

І ось майже через сто років перший офіційний матч чернігівців і киян динамівців – зустріч в рамках 1/4 фіналу розіграшу Кубку України. Перша публікація з цього приводу була вивішена на сайті дещо раніше, а сьогодні розповідаємо про тих славних деснянців, які залишили свій внесок в історії обох клубів.

Олег Базилевич

Заслужений тренер СРСР і України, кандидат педагогічних наук починав свою тренерську діяльність у Десні.

Прийнявши її у розпалі сезону-69, зумів вивести Десну із зони «вильоту» в клас «Б», а до наступного чемпіонату підготував цілком конкурентоспроможну для другої групи класу «А» команду. В Десну прийшов з кафедри футболу Київського інституту фізкультури, де пропрацював нетривалий час після завершення яскравої кар’єри гравця (чемпіон СРСР 1961 року у складі київського Динамо, срібний призер першостей 1960, 1965 рр., володар кубка СРСР 1964 р.).

У кінці сезону-70 уже підбирав футболістів під нове завдання — поборотися за путівку у створювану першу всесоюзну лігу. Але громом серед ясного неба стала звістка про рішення нового керівника області розформувати Десну.

Вершиною тренерської діяльності Олега Петровича, безумовно, виявилася спільна з Валерієм Васильовичем Лобановським робота на чолі київського Динамо (золоті медалі чемпіонатів СРСР 1974 і 1975 років, Кубок Радянського Союзу 1974 року, Кубок володарів кубків європейських країн і Суперкубок УЕФА в 1975 році). У середині 70-х років цей тандем став провідником ідей так званого системного футболу, що будувався на довгочасних науково обґрунтованих програмах моделювання виступів і тренувань команд.

Глухих Юрій

Захисник Десни 60-х років, що вніс вагомий внесок в завоювання путівки до Другої групи класу А. Пройшов школу Динамо, фізична підготовка та характер дозволяли справлятися не лише з функціями правого захисника, а й робити рейди до воріт суперника.

Ковальов Юрій

Найбільш іменитий гравець Десни другої половини 80-х. Був капітаном молодіжної збірної СРСР. Ще 10-класником грав в дублі Динамо. Двічі чемпіон країни серед резервістів, майстер спорту СРСР, зіграв 22 матчі в складі першої команди Динамо. Також захищав кольори московського Торпедо, дніпропетровського Дніпра, луганської Зорі. В Десні, куди його запросили в 1986 році, провів чотири сезони – був капітаном команди, а згодом і граючим тренером. Коли йому виповнилося 35, завершив кар’єру футболіста та перейшов на тренерську роботу в одну з київських ДЮСШ. Крім того, продовжив грати в команді ветеранів Динамо, в складі яких приїздив і до Чернігова.

Ліфшиць Йосиф

Старший тренер Десни в 1961 році, коли чернігівська команда добилася першого турнірного успіху.

У зведеному українському табелі про ранги класу «Б» Десна виявилася тоді десятою, що відповідає нинішній вищій лізі чемпіонатів незалежної України. Залишивши половину гравців попереднього дебютного сезону і разом з тим значно зміцнивши склад, Йосип Давидович зумів як слід поставити гру команди.

Небезуспішній його тренерській діяльності передувала яскрава кар’єра гравця. В 1936-40 і 1946 рр. грав у київському Динамо. Бронзовий призер Всесоюзної першості 1939 року. Володар Кубка України 1937 і 1938 років. Перейшовши на тренерську роботу, вперше відзначився у 1954 році – під його керівництвом київський Машинобудівник завоював Кубок України.

Матюхін Анатолій

Капітан Десни в 1961-1964 роках. Один з тих гравців з чиїм ім’ям насамперед асоціюються перші успіхи чернігівської команди майстрів. В Десну Матюхін, прийшовю коли вже розміняв четвертий десяток років, але тим не менше з особливою завзятістю віддавався грі. Наприклад, отримавши після небезпечного зіткнення ушкодження, через кілька хвилин поспішив на поле з перебинтованою головою та, як виявилося, струсом мозку. Був головною опорою в обороні. Разом з тим охоче здійснював вилазки до воріт суперника.

У змаганнях майстрів дебютував ще в 1949 році, грав за Динамо Єреван. А 11 наступних сезонів виступав за київські команди. Причому перші три сезони за Динамо. Головним чином в дублі, але 10 матчів провів у основі.

Москаленко Михайло

Воротар, який вінс вічутний внесок у здобуття Десною срібних медалей чемпіонату України, завоюваних в 1982, а наприкінці 70-хв Москаленко був гравцем Динамо, де провів в основному складі 16 календарних матчів.

Онищенко Володимир

Нападаючий передвоєнного Динамо, який в 1968-69 роках був другим тренером Десни. Разом з тим, Вололимир Леонтійович дитячі роки провів саме в Чернігові. А як гравець немісцевого масштабу заявив про себе вже в Одесі, в Динамо виступав в 1940-41 роках. Згідно футбольних довідників, він зіграв в основі киян 13 календарних матчів і забив 1 гол. Однак там не враховані дві гри незавершеного чемпіонату 1941, результати якого були анульовані. Тоді йому було 26. І війна, по суті, вкрала в нього роки, які могли стати найяскравішими в біографії талановитого гравця.

Фоменко Михайло

Головний тренер Десни в 1985-86 рр. Перший головний тренер збірної України, який із серії плей-офф вивів команду у фінальну частину чемпіонату Європи. Михайло Іванович починав свою самостійну тренерську роботу, очоливши Десну у 1985-році.

Фоменко має значні досягнення у якості футболіста – володар Кубка володарів кубків європейських країн і Суперкубка УЄФА. Бронзовий призер Олімпійських ігор. В 1975-76 рр. був капітаном радянської збірної. Завоював три золоті і чотири срібні медалі чемпіонатів СРСР. Двічі володар Кубка Радянського Союзу.

Під керівництвом Фоменка Динамо (Київ) у 1993 році стало чемпіоном України. Свого часу очолювана ним Гурія (Ланчхуті) виходила у першу всесоюзну лігу, а київський ЦСКА Борисфен — у вищу лігу чемпіонату України.

Олександр Щанов

Перший старший тренер чернігівської команди майстрів.

Працював з нею у січні-травні 1960 року. Доклав активних зусиль для її створення. Дебютуючи в класі «Б», Авангард (так у сезоні-60 називалася команда) провів під його керівництвом ряд календарних матчів.

Він був капітаном і беззаперечним лідером резервного складу київського Динамо у 1949 році, коли ця команда вперше виграла чемпіонат СРСР серед дублерів. Провів у Динамо вісім сезонів. Закінчивши грати, залишився у футболі. Перед Черніговом був тренером Спартака (Станіслав, тепер Івано-Франківськ), котрий у 1955-му завоював путівку в клас «Б», а через рік ледь не пробився до класу «А». Пізніше працював у харківському Авангарді, а потім чверть століття займався організаторською роботою у Держкомспорті і Федерації футболу України.

До речі, з чиєїсь легкої руки, у різних досьє Десни, які оприлюднюються, серед колишніх гравців команди називають і знаменитого футболіста київського Динамо, кращого гравця СРСР 1966 року Андрія Бібу. Але тут напрошується суттєва обмовка.

Провівши сезон 1969 року в Дніпрі, Андрій Біба вирішив було повісити бутси на цвях, але виник варіант з чернігівською Десною, запропонований Базилевичем. І в січні 70-року Андрій Андрійович, тепло зустрінутий в Чернігові, виступав перед вболівальники в обласній філармонії. Потім був навчально-тренувальний збір, де Біба взяв участь в кількох спарингах і забив 2 голи, але в останній момент його покликали на роботу в селекційну службу Динамо.

Звісно, це не повний перелік історичних перетинів Десни і Динамо, хіба можна забути зіркові постаті Кузнецова, Баннікова чи Ярмоленко? Але то вже історії для наступних матеріалів.

Віктор Муха.