Виктор ЛЕОНЕНКО: "Перед выходом на поле в дебютном матче за "Динамо" "съел" немного "Амаретто"

Спеціально для "Футбол 24" тричі найкращий футболіст України ВIктор Леоненко згадав свый дебютний матч за "Динамо" 25 рокiв тому.

– Ту гру забути складно, – бере слово Віктор Євгенович. – Впродовж усього першого тайму Віктор Банніков (тодішній президент ФФУ – прим. авт.) стояв у тунелі стадіону "Динамо" і тримав мене за руку, сумніваючись, чи варто мене допускати до участі в матчі. З московського "Динамо" я банально втік, і Банніков побоювався, що дискваліфікувати можуть не лише київський клуб, а й Федерацію, яка допустила мене до участі в офіційних матчах. Але в перерві питання все ж залагодили, і Кирилович (головний тренер "Динамо" Анатолій Пузач – прим. авт.) випустив мене на поле замість Серьоги Ковальця. Установки перед виходом на поле не отримав. Пузач взагалі не говорив зі мною ніколи. Чому? Не знаю. Такий парадокс.

Мушу сказати, що перед дебютом за "Динамо" хвилювався дуже сильно. Мені це не властиво, але так було. Хвилювання було сильним настільки, що аби його вгамувати, перед виходом на поле "з’їв" трохи "Амаретто", популярного на початку 90-х лікеру. А на полі в мене виходило майже все. Познущався з оборонців "Торпедо" страшенно, що хотів з ними виробляв. Єдина вада – забити тоді так і не вдалося. Ні мені, ні іншим динамівцям. Та ще й гол курйозний пропустили – м’яч влучив у спину Серьозі Зайцю й залетів у ворота. Матч завершився 1:1 і за сумою протистояння ми вилетіли.

Повинен сказати, що команда у нас тоді була дуже пристойна. Усі гравці – талановиті. Зрештою, в "Динамо" інших не брали. Правда, окремі люди були слабкими. Але то тренери їх такими зробили. Мова не лише про 1992-й, а про весь період першої половини 90-х, до того часу, поки до Києва не повернувся Лобановський. Скільки гравців у той період Фоменко, Сабо, Онищенко, Павлов не помітили? Приміром, я при Онищенку майже не грав. Те саме стосується і Юри Калитвинцева з Сергієм Беженаром.