Александр Зинченко: "На Евро-2016 ключевую роль будет играть характер"

Дебютант національної збірної України Олександр Зінченко поділився своїми відчуттями від перших кроків у головній команді країни, висловив свою думку щодо суперників «синьо-жовтих» у фінальній частині Євро-2016 та окреслив шанси команди на турнірі.

– Минув майже тиждень з моменту оголошення остаточної заявки національної збірної команди України на чемпіонат Європи 2016 року. Це вже той момент, коли ти можеш себе відчувати повноцінним учасником турніру. Які маєш враження від цього?

– Емоції не передати словами, тому що перебувати в такому колективі і працювати з таким тренерським штабом не те, що приємно – до цього потрібно прагнути. Я про це завжди мріяв. Мрії існують для того, щоб здійснюватися. Будь-яка людина, яка хоче чогось досягти у житті, повинна засинати з мрією, але при цьому кожен день працювати над собою, щоб ставати кращою.

– Наскільки непростою для тебе є конкуренція за місце в основному складі із більш досвідченими футболістами?

– Не відчуваю ніяких складнощів. Навпаки, дивлюся на них і намагаюся брати для себе щось корисне. Вислуховую поради від більш досвідчених хлопців. Я радий, що мене дуже добре прийняли в колективі. Що далі? Буду намагатися зростати до їхнього рівня.

– З моменту приїзду до розташування команди, ти мав одне тренування та гру, аби підкріпити думку тренерського штабу з приводу рівня твоєї гри. Чи хвилювався, коли виходив на поле у спарингу з Румунією?

– Коли виходиш на поле, займаєшся улюбленою справою і отримуєш від цього задоволення, немає значення, з ким ти граєш – з іспанцями, німцями чи з будь-ким іншим.

– У матчі з Румунією ти знайшов можливість для взяття воріт суперників. Як вважаєш, у тому епізоді стався щасливий випадок чи все ж таки справу вирішала твоя ігрова інтуїція?

– Ситуації бувають різні на футбольному полі. І ти повинен бути готовим до всього. Їхній захисник втратив концентрацію, а я просто скористався своїм шансом. Класно, що так вийшло. Завжди потрібно намагатися вичавити максимум з будь-якого епізоду.

– Чи давав тобі поради наставник «молодіжки» Олександр Головко з приводу того, як закріпитися в головній команді країни?

– Я здебільшого працював у збірних з Олександром Борисовичем, починаючи з U-15. Кожного дня я чув від нього чимало корисних порад, багато чого у нього навчився. Він завжди нам повторював, що юнацькі та молодіжна команди існують для того, щоб готувати футболістів до національної збірної. Ми повинні бути психологічно готовими і прагнути до цього.

– Які були у тебе емоції, коли ти зрозумів, що поїдеш на Євро?

– Радість, звичайно, була, але не більше того. Адже я лише потрапив до списку. Найцікавіше, сподіваюся, ще попереду. Потрібно виправдовувати це тренерське рішення.

– Перед збірною стоїть завдання, як мінімум, виходу з групи на чемпіонаті Європи. А які індивідуальні цілі ставиш ти перед собою на турнірі?

– На першому місці завжди стоїть командне досягнення. Ми повинні вийти з групи, а далі – як піде. Для себе ставлю ціль: виправдати рішення тренерського штабу щодо мого потрапляння в заявку і допомогти збірній домогтися поставлених завдань.

– В обох товариських матчах ти виходив на заміну, і, склалося враження, що виходити на поле з лави запасних не є проблемою для тебе…

– Ні. В останній грі, правда, мав не так багато ігрового часу. Хоча люди за дев’ять хвилин примудряються і хет-трики робити. Коли виходиш на поле, ти повинен максимально «включитися» і допомогти партнерам. Заміни все-таки потрібні для посилення гри. Ти повинен додати чогось командній грі, «струсонути», якщо потрібно, колектив.

– Які ти маєш ідеали у футболі? Можливо, є якість гравці, яким ти симпатизуєш? Що тебе надихає в улюбленій грі мільйонів?

– Моїм кумиром завжди був Роналдіньо. Зараз же є чимало гравців, стиль гри яких мені імпонує. Той же Іньєста з «Барселони». Але якогось конкретного ідола в футболі у мене немає. У кожного можна взяти щось корисне для себе.

– Як вважаєш, на якій позиції ти найбільше розкриваєшся у грі? Адже у клубах та молодших збірних ти виступав як у центрі півзахисту, так і на флангах, так і під нападником. Де тобі найбільш комфортно грати?

– Здебільшого я грав в середині поля і на позиції під нападником. Але зараз футболіст повинен уміти грати на будь-яких позиціях, тому що матч може скластися по-різному. Тому я не відчуваю жодних труднощів, якщо потрібно зіграти на фланзі. Головне, щоб це було тільки на користь команді.

– Як ти оцінюєш наші перспективи у групі «С» та суперників, з якими українцям доведеться змагатися на Євро-2016?

– Німеччина є фаворитом у нашій групі. Звичайно, я ще не брав участь в турнірах такого рівня, але все ж вважаю, що характер – це те, чого не забрати у будь-якого українця. На таких турнірах це буде відігравати ключову роль. На будь-якого суперника потрібно налаштовуватися, підбирати свою тактику і стиль гри. Поле рівне, а м’яч – круглий. У нас зібрана хороша і майстерна команда, яка здатна досягати поставлених завдань.

– Але все-таки з Німеччиною, напевно, буде вкрай непросто?

– Я вважаю, що буде важко в кожній грі. Не знаю, чому люди так зациклюються на Німеччині та Польщі. Я не виключаю, що і Північна Ірландія може добре себе проявити на турнірі. У них хороша статистика і футболісти дуже пристойного рівня. Так, Німеччина – явний фаворит, але багато чого буде залежати від першої гри. Потрібно набирати очки у стартовому матчі, а далі – відштовхуватися від результату.

– Наскільки важливо для тебе грати у складі національної збірної команди України, зважаючи на те, що у суспільстві були різні думки з приводу необхідності виклику гравців з російських клубів?

– Ще у дитинстві, коли я дивився чемпіонат світу 2006 року у Німеччині, я навіть і мріяти не міг, що буду грати в одній команді разом з тими хлопцями, які дійшли до чвертьфіналу світової першості. Коли я робив свої перші кроки в футболі, щодня працював і намагався постійно прогресувати. Зараз мені випала честь захищати синьо-жовті кольори нашої збірної. Я просто щасливий і буду намагатися не підвести своїх партнерів по команді і кожного вболівальника, який буде за нас переживати на Євро-2016.

– Незважаючи на молодий вік, ти дуже розважливий і поміркований у своїх судженнях. Скажи, хто твої вчителі в житті? Хто стояв біля витоків формування твоєї філософії?

– У мене є мама, котра є моєю опорою в житті. Вона мене виростила й виховала, вважаю, правильно. Впевнений, що я тут завдяки їй. У мене було раніше чимало труднощів, про які я зараз не хочу говорити. Мама у мене найкраща. Це все завдяки їй.

Розмовляв Олександр Гливинський