Олег САЛЕНКО: "Эпоха Семина продолжается"
Екс-гравець «Динамо» про ситуацію в столичному клубі
а) Про відповідальність і відповідальних. Нині в «Динамо» подвійно складна ситуація: по-перше, головний тренер на лікарняному, по-друге, його помічники, більшість тренер — ського штабу, — то формально нові люди. Тому виходить так, що нібито за результат відповідає наставник, однак він недієздатний, відтак відповідальність лягає на помічників, але ніхто з них — утім, як і завжди, — не має сміливості сказати: «З мене питайте». Тому наразі в київському клубі традиційно відповідають усі й не відповідає ніхто. Не знаю, кому треба робити зауваження: чи президентові ФК, який не призначив конкретну людину, котра чітко відповідатиме; чи, може, тренерському штабові, утвореному особами з «людськими слабкостями». Біда ще й у тому, що жовтень — дуже складний місяць для команди: за цей час можна програти все. Тут би комусь проявити ініціативу й характер, але ж ні — бояться.
б) Про стиль і динамівську школу. Проблема цієї ситуації полягає в нашому характері: маємо звичку надто рано радіти. А потім, коли реальність показує свої сили, не знаємо, як із цим боротися й просто не розуміємо, в чому справа. Ще з першого матчу команди під керівництвом Блохіна я одразу сказав: не змінилося нічого, епоха Сьоміна триває. І ще додам, що перший серйозний суперник — а «Зорю» та загребське «Динамо» не можу віднести до таких, за всього бажання, — покаже, скільки в киян проблем. Так і сталося: з «Дніпром» усе вилізло назовні, всі хвороби й болячки, прорахунки, зокрема у вигляді нікудишньої фізичної підготовки до сезону. Ось і все… Блохіну потрібен час — щонайменше зимове міжсезоння. Тоді він і почне будувати нову команду, для чого йому знадобляться нові гравці. А наразі для нього головне — видужати й якось дотягти до зими, пройшовши цей шлях без великих втрат. Але це буде складно. Ось «Металіст» незабаром доведе. А по тому — «Порту»… Вірю, що Олег Володимирович зможе привести ситуацію до ладу. Утім, не сьогодні.
в) Про атмосферу та взаємостосунки. Для мене все це — казки дідуся Панаса. У нас так завше: коли виграємо — все в роздягальні нормально, тільки-но програємо — все погано. А насправді про те, що відбувається, знає лише кілька людей, які мають доступ у роздягальню. Тому без коментарів.
"Український футбол"