Це сумно: що робить Тун - розумію, а який план у нас - нєпанятка.

Не дай Боже: Франція. Найнесприятливіший варіант, збалансована в усіх відношеннях команда: швидкість, атлетизм, техніка, досвід, гравці зі світовим ім’ям. 7 зустрічей до тепер, 4 поразки і 3 нічиїх – хвалитись нічим. На Євро в Донецьку повозили нас пристойно. Практично не маємо шансів реалізувати свої сильні сторони, план: Сталінград. Шанс побачити Бразилію 15-20%. НІ: Хорватія (1 пер., 3 ніч., 3 пор.). Противний суперник, а від попередніх стиків з ними ще в районі серця болить. Швидкісні фланги, агресивний напад, досвід, зірковий склад. Шанси: 35-40%. Скоріше НІ ніж ТАК: Греція (2 пер., 2 ніч., 2 пор.). Самий нудний суперник, не грає сам і не дає іншим. Це буде мука (як з Польщею в Харкові), пов’яжуть Коноплю і Ярмолу по руках і ногах. Короче, як би не хотілось їм помститись, але, ну їх нафіг. Шанси: 45-50% (найбільш ймовірна серія пенальті). 50/50 Туреччина. Статистика з ними в нас хренова (1 пер., 1 ніч., 4 пор.), але в них є слабкі місця, вони імпульсивні, часто сипляться після першого гола і їх простіше прорахувати. По стилю з такими командами нам гратись має простіше. Сюди б відніс Словенію (2 ніч., 2 пор.) (так розумію вони ще з Ісландцями конкурують) і Румунію (1 пер., 1 ніч., 3 пор.) – аналог Чорногорії. Скоріше ТАК ніж НІ (шанси 50-55%): Португалія (1 пер., 1 пор.), Швеція (2 пер., 1 ніч., 1 пор.) – одночасно різні і схожі збірні, адже залежні від своїх мегабомб Роналду й Ібри. Вони загроза для будь-якої команди, але через це їх прорахувати найпростіше. З ними нашій команді легше буде грати в позиційній атаці і тікати в флангові контри. Позитивний досвід гри на Євро зі шведами ще гріє душу. Ісландія – хоч і темна конячка, але це Ісландія і ми їх пройдемо з ймовірністю 65-70%. Як висновок: краще опинитись в корзині разом з Французами (бо з нашим щастям в жеребі…), а ідеальними суперниками є скандинави. Ось таке ІМХО.

Сильна позиція, яку можна лише вітати. Карпати червоно-чорний прапор зробили своїм офіційним, харківські фани цими стягами хочуть підтримати збірну. Ось вам: Схід і Захід разом. А хамів, які ще недавно тут людей обзивали "ідіотами" та "уродами", бачу, поменшало. І це не може не тішити.

Підтримую кожне слово. І не варто людей обзивати "ідіотами" і "уродами" лиш за те, що вони мають власну думку і гідність. А щодо політики, так можна заборонити президенту країни приходити на футбольні матчі, виконувати гімн країни ("згинуть наші вороженьки") і т.д. Позицію FARE по багатьох питаннях щодо України вважаю не коректною і деякою мірою антидержавною, а людям, які хочуть це змінити - честь і хвала.

Шо, опять "олежаверим"?

Риба гниє з голови, по іншому не було і не буде. Хіба гра чи результати лише головної команди не тішать? А що, може Динамо 2 в лідерах, дубль розриває своїх суперників? Де вихованці клубу, які ще донедавна чи не в кожній команді ПЛ виступали? Може комерційна сторона на висоті, медіа, менеджмент? Отож бо. Правильно Діма Джулай сказав: в Динамо відсутня стратегія розвитку. Клубна вертикаль тріщить по всіх параметрах. Рішення керівництва виглядають хаотичними, непродуманими, базованими на емоціях, симпатіях, але не на професіоналізмі. Перманентно шарахаємося зі сторони в сторону, замість того щоб вибудувати хоч якусь стратегію і послідовно гнути свою лінію. Вважаю, останні роки констатують факт абсолютної безпомічності керівництва клубу щодо його розвитку, здатності давати результати гідні статусу команди Динамо Київ. Жодного системного позитиву хоча б в якісь сфері. Позбуваємося гравців, які згодом стають лідерами в інших клубах, натомість витрачаємо шалені кошти на легіонерів, в яких за рік розчаровуємося. А з тренерами в нас взагалі Район Мелроуз (в якому ще клубі тренерами були чи не всі колишні видатні гравці (і пофіг, що до того вони ніде не тренували і жодних результатів не досягали - в них ж динамівське серце); двічі чувак, якому то в Москву додому хочеться, то до нас (з "гадьонишем" звичайно); осетин зі своїми тараканами, які виявились іншої породи ніж в старожил клубу; 5 разів!!!!! експерт Сабо; і як апогей апофіозу - легенда, франсфутбольна золотом'ячна легенда, мамі якої колись пообіцяли (усі ж практично вже побавились конструктором, а він чим гірший). Впродовж 1964-1992 в Динамо тренери змінювались 7 разів (4 роки в середньому), впродовж 1992-2012 - 18 разів (1,1 року в середньому); при І. Суркісі (з 2002) - 11 разів (1 рік в середньому). В чемпіонатах України за першу команду Динамо (1991-2013) зіграло понад 200 гравців (в середньому 9 нових гравців щороку)! При цьому понад 100 з них не зіграли більше ніж 20 матчів. Як висновок: Блохін сьогодні це лишень системна помилка, індикатор і каталізатор глобальної проблеми - непрофесіоналізму керівництва клубу. Усунувши Блохіна (а статистику зміни тренерів не варто псувати) ми, скоріш за все, здійснимо наступну системну помилку.

Шахтар з балом в турнірку, МЮ продовжує розчаровувати. А ІМС варто бути напоготові, в Пелігріні явні перспективи опинитись без роботи.

Над нами смітяться, ми скаржимося. А це доля слабких і безхребетних. Суркісу пора звітувати.

12 вересня писав пост про потребу хорошого помічника для ГТ (http://www.dynamomania.com/news/218673-oleg-blohin-tsentralnaya-os-poka-provisaet). Так розумію, або на горі нас читають, або співпадіння. Мабуть, друге. В купі вчорашньої інфи пробою віднайти логіку. Звик, що в ситуації, коли все не зрозуміло, кінцевою причиною дій людей є гроші. Як висновок: ІМС знову став заручником віри в динамівський дух, а не професіоналізм. Прямо це визнати означає визнати власну некомпетентність, але компенсація за розрив контракту давить (давлять, думаю, і спонсори). Звільнення штабу (ще то ноу-хау) є ні чим іншим, як натяком ГТ на "перспективи" і спробою щось змінити. А Ребров і Федоров є, ІМХО, людьми ІМС. З цього всього роблю ще один висновок: ІМС не позбувся звички вмішуватись в тренерську роботу. Саме через це, вважаю, в нас і немає західного фахівця. А матч з Карпатами довів, що команда ОВБ не плавить (і це дивно). А по грі варто визнати: велике бажання, непогану фізуху, ВДАЛІ ЗАМІНИ, страшний нефарт. Сподіваюсь це не випадковість, хоча грали галичани, чесно кажучи, як першолігові піонери. Отже, чекаємо, спостерігаємо, вболіваємо.

Індивідуальна майстерність Тейшейри переважила відсутність досвіду і удачі в Реала. Арбітраж не український. По інших матчах все без питань, окрім, хіба що, Копенгаген - Юве (і то, лише опираючись на імена). Шахтар з перемогою. Сподіваюсь, вона перша з чотирьох на цьому тижні для українських клубів.