+1

А я прочитал, сделал закладку и дождался пока время появится) Эти ребята пишут по делу!

Прохвост,сударь,-это когда человеку прекрасно на лавке сидеть или за молодежку, учить "деревяшек" мячи останавливать.За те же деньги.

Аруна.

є - вище Вас комент( зрівняв, Велозу з Богдановом хах

Это примерно из той же оперы что и "Собака друг человека,плохо если друг собака"

+ 100

прикольная девко !)

Чтобы жизнь состоялась, каждому паразиту нужен свой Суркис...

"Начало шумихи вокруг этого коллектива футболистов, уклонившихся от службы в рядах РККА и оставшихся проживать в оккупированном фашистами Киеве, положили П.Северов и Н.Халемский, именующие себя писателями" (Из докладной майора КГБ Удина главе КГБ УССР генерал-полковнику В.Федорчуку, 1971 г.) Поэтому у меня к легенде о "Матче смерти" отношение двойственное. Если бы журналисты не раздули пропагандистский миф, то выживших футболистов объявили бы не героями, а пособниками оккупантов, и сгноили бы. Либо грудь в крестах, либо голова в кустах - а правде между ними места не было. Продолжение докладной майора Удина (в украинском переводе): "Цілком очевидно, що футболісти залишилися проживати на окупованій території, не намагаючись відійти з відступаючими частинами Червоної армії, в лавах якої їх присутність була дуже необхідна у важкий для Батьківщини час. Згодом вони підтримали ініціативу зрадників Батьківщини з представників міської управи, які за підтримки окупаційної влади створили із залишених Києві спортсменів клуб майстрів спорту, а з футболістів команду міста, в яку ввійшли гравці команд-майстрів "Динамо" і "Локомотива". Ця команда неодноразово зустрічалася в товариських матчах з футбольними командами вермахта і угорських військових частин, дислокованих в Києві. Всі учасники збірної команди були працевлаштовані (на хлібзаводі №1 і ковбасній фабриці). З часом, освоївшись з обстановкою, вони зорганізували викрадення продуктів, а згодом, опрацювавши маршрути їх розвезення по місту, обумовили зустрічі один з одним, щоб ними взаємно обмінюватися. Ця обставина, а можливо й те, що окупантам набридла "футбольна забава", привела до того, що всі футболісти виявилися запротореними в табір військовополонених. Як засвідчили розслідування, причина розстрілу футболістів в таборі військовополонених мала не політичний, а випадковий характер. Свідки розповіли, що за провину одного із військовополонених (цей військовополонений каменем вбив службового собаку), окупанти вишикували весь особовий склад табору і розстріляли кожного п'ятого".

Справедливости ради, надо добавить, что под Киевом в окружение и плен попало порядка полумиллиона человек. Пленных было столько, что немцам их некуда было девать, и многих просто распускали по домам. Так что в оккупированном Киеве оказалось множество мужчин призывного возраста, которым при всём желании просто невозможно было "отойти с отступающими частями Красной Армии". Но гэбист валит с больной головы на здоровую, перекладывая вину за ошибки верховного главнокомандования в планировании обороны Киева на простых людей, которым теперь пришлось носить на себе клеймо "находившихся на оккупированной территории" и потому подозреваемых в трусости, предательстве и пособничестве оккупантам.

А тут небезынтересно про предвоеннуб историю "Динамо". http://www.istpravda.com.ua/reviews/2012/05/5/83807/ ...У перших складах "динамівців" кадрові чекісти виходили і на поле. Костянтин Фомін, який грав за основу у 1935-1936 рр., згодом брав участь у репресіях проти харківських спортсменів польського походження... Зарплату тоді гравцям майже не платили. Дійшло того, що певний час команда мала некомплект – лише 8 спортсменів. Капітан команди Костянтин Щегоцький спробував втекти у Дніпропетровськ, але дорогою потрапив під перевірку документів і його примусово повернули в клуб. Голод 1932-1933 років, як не дивно, теж залишив слід в історії команди міліцейського відомства. Півкоманди просто втекли – в Іваново, де було ситніше. Двоє футболістів – капітан команди Піонтковський та Свиридовський – були затримані співробітниками НКВД при спробі обміняти кілька відрізів сукна на продукти, відтак мусили відпрацювати на благо країни Ради два роки в виправній колонії. В 38-му Піонтковського та одного з творців команди чекіста Барминського розстріляли як "шпигунів". Кавалера ордена Леінна Щегоцького – на 15 місяців кинули за грати: "пытали двенадцать суток… били ножкой от стула, зажимали пальцы дубовой дверью, вырывали признание в шпионаже". Вийшов на волю вже після того як розстріляли наркома Миколу Єжова – "с орденом, опухшими ногами и отбитой памятью". ...Щегоцький більше двох місяців блукав Україною і перейшов через лінію фронту аж під Ростовом: "я спасся и вынес зашитый в трусах орден. Редакторы почему-то всегда вычёркивают эту подробность. А зря. Так было…".

Я про Ахметку ничего не говорил и он меня волнует меньше всего. Как бы там ни было человек год не играет и думаю ему сейчас меньше всего нужны все эти упрёки.Вы можете хоть на период Евро обстрагироваться от клубных симпатий?

Главное, чтобы америкосы не узнали страшную тайну, что в Донбасском крае большие залежи нефти. Прямо под крот ареной...