Коментарі користувача:
Сховати коментарі
30 вересня 2021 11:36
Давно заметил, что когда перед матчем футболисты, функционеры и обозреватели, приближенные к команде начинают говорить - "главное не проиграть", "надо хорошо сыграть", то это свидетельство этакой психологической неполноценности и царящего в команде духа уныния...
"Наша молодежь приобрела опыт" - кто такая эта молодежь, сколько ей лет и сколько ей нужно опыта? И для чего? У нас играют ребята, которые не хотят выкладываться при минимальном счете, не хотят искать себя в европейских чемпионатах, довольствуются тем, что имеют гораздо больше простого человека и, похоже, сильно оторваны от действительности ментально. Какой им опыт нужен?
А самое главное, что может уже предложить Луческу? Суркису тренера надо искать нового и думать про развитие клуба. Луческу добился сам чего хотел, восстановил свое реноме, но будущего с ним нет. И развития клуба также нет. И роста игроков нет. В долгосрочной перспективе. И помощники его не видятся какими-то тренерскими открытиями.
Рассказывают, что в чемпионате все ставят автобус и не получается учится играть под прессингом. Почему Баварии это не мешает в Германии? Да во всех чемпионатах лидеров два-четыре, только в Англии больше крепких середнячков. Денег мало? Вон, в Барселоне денег больше, результат какой? Деньги тоже сами по себе не играют.
На самом деле, это тема больная и очень специфическая. Многие спортсмены даже переезжают в другие страны жить, лишь платить налоги меньше или вообще не платить. Монако известное для этого место. Что уж там про клубы говорить. Все они коммерческие предприятия, в которых делают все, чтобы снизить расходы, это коню понятно.
Права людини треба захищати. Про це мова. Паради це протест проти чогось, а не пропаганда. Якщо явище є, то воно може бути в мистецькому просторі. Оці написи Хльобаса, впевнен, фарисейство. Також, як і згадування традицій. Якщо кожен має право во щось вірити, то чому не має право на відносини? Чому, наприклад, Бутко, Бєсєдін та Хльобас взагалі зараз цю тему почали? Не сподобався камінг-аут австралійця? Він додому до когось з них приїхав чи на кордоні чекає? Не сподобався фільм? Добре, має право, але що за воплі про "гомосятіну"? Він там з дитиною пішов? Чи хоче хайпанутися, бо тож зараз треба. Тут як тут російські змі, які все це женуть на захід, де впарюють тезу, що тут, в Україні такі ж дикуни, як в росії, "одиннарот".
Мені, наприклад, не дуже подобається, коли у кіно якомусь темношкірий актор грає історичний персонаж, який таким не має бути. Але ж є бачення якесь автора, який тільки не був Шерлок, але комусь цікавий як сучасний, як жінка. Є якась причинність цьому. Так, про БЛМ, ЛГБТ багато говорять, але хіба небезпідставно? Межа, добро, зло... тут багато що є казати, але кому воно потрібно, якщо більшість не дуже хоче взагалі щось розуміти? Ось сьогодні є велика база знань по фармакології та впливу на людину якихось речовин, температури та іншого. Це добре, так? Але велика медична база має основою "роботи" нацистів у концтаборах. Бактерологічну зброю вивчали японці, теж у концтаборах. Це ж зло.
Коли ви хочете казати про "традиційні цінності, які є зараз", то тут така ж сама проблема. Чиї? Чому саме ці? І що вони, цінності, говорять про одностатеві відношення? Дивиться, кожна людина особистість. У кожній є свої таргани. Поняття норм (психічних, фізіологичних)- це дуже складна річ. Норми ці, на мій погляд, створюють межу по безпеці для оточення. Якщо хтось безпечний, то нормальний. Той, хто небезпечний, той не має спиратись на недоторканність, тому проти правопорушника можуть застосувати силу. Але хіба геї небезпечні фактом свого існування? Чи треба дивитись окремо на дії кожного? Чи воно заразно з екрану?
Ще, коротенько. Щодо істориків. Імперії то велика любов деяких з них, їх розпад - комусь кінець світу. Хіба воно так? Ні. Але ж, в чиємусь розумінні це катастрофа, до якої привели якісь фактори. Оце моральне спотворення, деградація, яка до чогось там привела - такий самий міф, яким є всіякий міф про імперії. Ми взагалі живимо в міфологичному просторі (трохи фахова тема), як у всякому міфі, є герої, є створення, є велич, є деградація. Це таке собі язичництво, яке дуже глибоко є в нас. В розумінні язичника усе добре було колись, в минулому, в героїчну єпоху. "Багатирі не ми..." Там були герої, а потім все стає поганим. Хіба воно так? Гавроші йшли колись, нещодавно люди теж йшли на майдан. Колись випалювали себе за революцію, вмирали, але не здавалися на війні, але ж сьогодні наші хлопці готові вмирати за Україну. Якою б вона не була... Лише християнство відкинуло це міфологічне розуміння, воно сповідує свободу та вірить у майбутню вічність, де кожному по справам. Але християнство і християне не зовсім теж саме...
Вибачаюсь, але багато без відповіді. Можу тільки блог запропонувати якись)
Дякую за спілкування
Друге, а хто каже про вади? Пропаганда - це одне, хіба там вона є? Мене що, особисто, не сподобалось, я таких поцілунків бачив ще коли був маленьким, та шо змінилось? "Шок, гомосятіна, убєріте дєтєй"... Це для чого? Хіба це не пропаганда поганого відношення до деяких людей? Бєсєдін той тремтить, щоб не цілувались на вулиці, бо так воздушно-крапельним шляхом передається гомосятіна...
Трете, місце цьому явищу де? В цьому світі не можна усе поділити на добро чи зло. Люди різні. Хтось темношкірий - це добро? Хтось ні. Хтось має одностатеві відносини. Їх не так багато! Може відсотків пять-сім. Але вони є. Нікого не лупить, не гвалтує. Шось робить, працює. Це зло? Хтось полюбляє жінок. Без згоди. Це добро? В моєму розумінні, зло - це насильство.
Вчетверте, я спираюсь на звичайний гуманізм. Хоч ізмів багато, але до чого моє спирання, мене цікавлять заклики до "традиційності", тому що в них чутно гуркіт кайданів та заборон, та трохи є запаху багаття, на якому когось вчили "цінностям". Спочатку, "традиції" ховати одностатевих, щоб не чутно про них було, потім заборони абортів (сама винна), потім хусточки на голову, потім спідниці до долу, та заборонити штани. Потім традиції так хреститись. Потім так молитись. Де межа?
До чого приклади народів, скажіть? Якщо кожен (!) народ має в своїй історії приклади всіх відношень. Розумієте? В традиції кожного народу є полігамні, моногамні шлюби, одностатеві відношення. Тільки наш не дуже багато має історичних свідоцтв дохристиянської доби, але, наприклад, у греков було. Християнство зробило ці відношення гріхом, але християни що відповили? "Не согрешишь, не покаешься"... Але шлюбом це не мало бути, бо шлюб був фіксацією прав, власності та іншим. В "традиції" шлюб не про кохання, почуття, а про форму збереження майна. В одностатевих не було дітей, тому вони й не мали бути. Відношення були, шлюбу не було. Але є ми вже в іншому світі живимо!
«До чого приклади народів, скажіть?»
Моє запитання пов’язане з Вашою відповіддю. Алексу, який пропонував опиратись у вирішенні питання ставлення до одностатевих стосунків на традиційні цінності. Ви опонували йому думкою, що це дуже суб’єктивно, тому що народів багато. Саме тому я просив Вас вказати на народ, у я кого одностатеві сексуальні стосунки є частиною їх цінностей. Під цінностями мається на увазі не просто факт, що таке було (а це факт, одностатеві сексуальні стосунки були завжди і в усіх народах та національностях), а те, що воно сприймається народом, як щось цінне, чим народ пишається, що захищає, чим живе. Я не знаю жодного такого прикладу.
«В традиції кожного народу є полігамні, моногамні шлюби, одностатеві відношення.»
Назвіть народ, де переважає або існує хоча б стійка традиція, культура одностатевих шлюбів.
Щодо полігамності чи моногамності, це зрозуміло. Але зверніть увагу, таке поняття сім’ї виключає одностатеві сексуальні стосунки, це стосунки між різними статями. Тому цей факт ніяк не дає підстав для обгрунтування одностатевих шлюбів «культурним аспектом» або «народною традицією» чи «суспільними цінностями» (про що говорив Алекс, і що Ви заперечували)
«Тільки наш не дуже багато має історичних свідоцтв дохристиянської доби, але, наприклад, у греков було.»
а) Я вважаю, що потрібно говорити про традиційні цінності, які існують тепер, те. що стосується нас безпосередньо.
б) Не тільки греки (там в армії гомосексуалізм процвітав, так само як й у римлян, наприклад). Читав істориків, які говорять про те, що падіння великих імперій починалось тоді, коли вслід за економічним розквітом йшла моральна деградація. Ми з Вами, я так думаю, живі свідки цього явища, бо живемо на уламках імперії, яка будувалась на лицемірстві та неправді. Та й в нашому суспільстві зараз стан справ не дуже хороший не тому, що люди у нас всі як один чесні та благородні, а ось лише з владою нам якось не везе. Я переконаний, що влада є відображення суспільства, тому як в анекдоті, в притоні не ліжка треба міняти. Але це вже інша тема
« Християнство зробило ці відношення гріхом, але християни що відповили? "Не согрешишь, не покаешься"...»
То такі християни. Є такі політики в політиці, є такі лікарі в медицині, є такі педагоги-вчителі в навчальних закладах, і є такі люди, які мають віру лише для самозаспокоєння, що вони віруючі (до речі, в усіх релігіях, а не тільки в християнстві).
«Але шлюбом це не мало бути, бо шлюб був фіксацією прав, власності та іншим. В "традиції" шлюб не про кохання, почуття, а про форму збереження майна.»
І ось знову ми повертаємось до основоположного питання: «А судді хто?» Питання авторитету – чи є хтось або щось, що може поставити останню крапку, хто має владу давати визначенню добра та зла?
«Перше, ємоції Хльобаса після кіно».
Людина має право вибирати в що вірити, як жити, що думати і т.д. Можна не погоджуватись з вибором інших людей, але свою незгоду можна і потрібно виражати прийнятними засобами, без того щоб ображати чи принижувати особистість людини. Я б назвав це виявом людяності.
«хіба наявність одностатевих відношень проблема кіно? Заборонена тема?»
Не думаю. Але екран, як й інші засоби мистецтва, стають засобами пропаганди або просування якоїсь ідеї. Взяти західну (включно з американською) кіноіндустрію. Я помітив характерну рису – серед позитивних героїв обов’язково має бути темношкірий і гей, а тепер зростаючим трендом є інвалідність. Читав коментарі щодо присудження престижної музичної премії, в яких одностайно виражають думку, що третє місце зайняв виконавець, який мав би насправді зайняте перше, по тій причині, що перші два віддали людям з інвалідністю і кольором шкіри.
«Друге, а хто каже про вади?»
Розглядаючи тему одностатевих сексуальних стосунків, неможливо уникнути питання оцінювання цього явища в категоріях «добра» і «зла», «морального» і «аморального». Я думаю, що це ключове питання теми. Як вже казав, мені не подобається вибірковість (не набудуть такого розголосу фільми, де «хороші бандити» грабують банки, чи якийсь мачо має 1000 заміжніх жінок, такі герої подаються позитивно). Але, думаю, реакція Хльобаса була саме такою по тій причині, що для нього однозначно саме явище є зло і він сприйняв фільм, як його пропаганду.
«Трете, місце цьому явищу де? В цьому світі не можна усе поділити на добро чи зло».
Звісно, так і є. Разом х тим для когось щось зло, а для когось навпаки. Якщо красти для Вас зло, то Ви не будете цього робити, якщо навіть Вам вигідно. А для злодія це добро. Отже, залишається питання: що виступає критерієм цих категорій: добро (моральність), зло (аморальність), ні зло – ні добро, питання смаку (інше)? І чи є такі критерії? .Якщо їх немає, тоді будь яка дискусія по темі беззмістовна. Якщо вони є, то де вони?
«В моєму розумінні, зло - це насильство.»
Щодо кого? Поліцейський виявляє насильство до порушника закону. Багато людей вакцинуються під тиском, не бажаючи цього робити. Священик в Германії, який проповідував, що гомосексуалізм, це гріх перед Богом. був затриманий поліцією. Це приклади вияву зла?
«Вчетверте, я спираюсь на звичайний гуманізм.»
Звучить не погано, але дуже розмито. Є якісь принципи гуманізму, що регулюють поведінку в конкретних ситуаціях? Є якісь критерії, які визначають або направляють, що є гуманізмом, а що ні?
«Хоч ізмів багато, але до чого моє спирання, мене цікавлять заклики до "традиційності", тому що в них чутно гуркіт кайданів та заборон, та трохи є запаху багаття, на якому когось вчили "цінностям"»
Гуманізм – це вседозволеність, чи все ж таки він допускає якісь заборони? «Сексуальна революція» як явище, має природу гуманізму?
Не кожна традиція є доброю, позитивною, корисною. І Ви ставите дуже хороше запитання: Де межа? Фактично, це те саме, що запитую і я: які критерії добра та зла? Відповідь «гуманізм» мене не влаштовує не тому, що я проти людяності, а тому, що вона не несе нічого конкретного. Аборти – це гуманно? Так, бо це вирішує багато соціальних проблем для вагітної. А як щодо дитини, яку вбивають? (Хтось поділився спостереженням, що за аборти зазвичай ті люди, які вже народились). Собачок на вулиці підгодовувати, це гуманно? А як же, це вияв милосердя. А як щодо тих дітей, на яких вони нападають?
Але наявність одних вад не є виправданням для інших. Якщо подивитись на це, як на принцип, то напевне з цим погодяться всі.
Розбіжності виникають в площині застосування цього принципу на практиці. В нашій темі ключове питання – одностатеві сексуальні стосунки, це вада, чи ні? Місце цьому явищу в категорії «добро» чи «зло»? І в процесі пошуку відповіді виникає інше запитання: що є критеріями визначення добра і зла, нормальності і ненормальності? Alex,спирається на «традиційні цінності». На що спираєтесь Ви? Ваша особиста думка? Тоді чому вона має переважати мою або думку Alexа? Якщо щось інше, то що саме?
До речі, Ви запитуєте про цінності «якого народу» говорить Alex. Ви можете назвати приклади народів, де одностатеві сексуальні стосунки є такою цінністю?