Barwinek, Хто ж тоді Ващук чи Мораєс, якщо втілення зради - вітати прихід тренера, який тренував команду-опонента? Як на мене, то задача завдати поразки кротам під керівництвом їх минулого ГТ, це ще краще, ніж просто виграти у них.
Ви їх всерйоз порівнюєте? Так я ж про це писав у блозі-некролозі "Динамо". Писав, що Мораесу спочатку динамівці не давали руки, але скоро змінили ставлення. Безумовно, вчинок Мораеса - це зрада. Але як можна ставити в один ряд відхід гравця до принципового суперника і запрошення тренера - багатолітнього і морального ворога і антагоніста за поглядами на футбол!.. Утім, я вже нічому тут не дивуюся. Хоча мій головний опонент під ніком Спасибо Деду за победу кудись дівся. Може, тому що "побєда" стала гомеричною. Але 14 авторів антилайків - факт цікавий. Очі бачили, що купували, але, як казав Маслаченко, "я по-прежнему продолжаю утверждать"... ))))))))) У фейсбуці бачу адекватнішу реакцію.
З врахуванням усіх обставин, треба диво, щоб не програти, і "диво дивне", щоб виграти.
Спіймав себе на думці, що раніше (набагато раніше), все ж таки була надія та віра, а зараз ні. Особливо на фоні усвідомлення, що Сашо на всі 100 сконцентрований на чемпі, а ЛЄ "то таке". В принципі позиція зрозуміла, і я не оскаржую чи критикую її, але це, і багато іншого, призводить до того, що немає навіть сподівання на перемогу.
Буду радий диву :)
Заголовок не відображає релаьнйи стан речей. Краще було б: "Кияни поступаються, але забивають перший м'яч у Лізі Європи"
Забити 1 гол за 5 ігор - досягнення. Блін...
Terz, не знаю за Суркіса, але соромно мені. За команду, за гру, за результати. Кожен раз на початку сезону є якесь сподівання: "Ну може зараз щось зміниться". Зміни є, але тільки на гірше. І немає ніяких об"єктивних причин сподіатись на краще. Крім вболівальницької надії, яка ледь жевріє вже.
І що значить, бути з командою? Видавати бажане за дійсне? Будь які сподівання повинні мати хоч якесь підгрунття, а в даноум випадку особисто я не бачу жодного.
Буковина, я причин для оптимизма не вижу уже много лет. За что и минусован тут нещадно и постоянно. Но включаю каждую игру, и, зачем-то, переживаю и болею ))). Это и есть "Динамо в сердце".
Спіймав себе на думці, що раніше (набагато раніше), все ж таки була надія та віра, а зараз ні. Особливо на фоні усвідомлення, що Сашо на всі 100 сконцентрований на чемпі, а ЛЄ "то таке". В принципі позиція зрозуміла, і я не оскаржую чи критикую її, але це, і багато іншого, призводить до того, що немає навіть сподівання на перемогу.
Буду радий диву :)
Забити 1 гол за 5 ігор - досягнення. Блін...
"Динамо знову програє в Лізі Європи, але вперше забиває за 5 матчів турніру"
І що значить, бути з командою? Видавати бажане за дійсне? Будь які сподівання повинні мати хоч якесь підгрунття, а в даноум випадку особисто я не бачу жодного.