22 роки останній італійській звитязі Луческу

"Я досяг у Шахтарі більших успіхів, ніж Шустер, але йому надали шанс працювати у Реалі. Можливо, тому що він німець, а я - румун", - заявив у лютому 2009 Луческу, який ще навіть не встиг оформити з Шахтарем прохід Тотенгем Готспур у переможному розіграші Кубку uefa сезону 2008/2009.

Звісно, румун вже не очолить Реал, але жалітися на долю йому не варто. Після кількох років праці у італійських клубах нижче середнього класу він отримав можливість очолити легендарний Інтернаціонале з Мілану. Інтер у сезоні 1998/1999 знатно штормило (4 тренери протягом року тому підтвердження), але ж ось він виклик. Тим паче у складі нерадзуррі були такі гравці як: Джанлука Пальюка, Джузеппе Бергомі, Хав'єр Санетті, Мікаель Сільвестр, Юрій Джоркаєфф, Арон Вінтер, Дієго Сімеоне, Андреа Пірло, Іван Саморано, Роберто Баджо та феноменальний Роналдо.

Призначення румуна супроводжувалося суперечками, оскільки його попередник Луїджі Сімоні привів Інтер до перемоги у фіналі Кубка uefa 1997/1998 і отримав нагороду найкращого тренера Серії А. Офіційною причиною несподіваного звільнення Сімоні був неефективний стиль гри Інтера.

Отже, 1 грудня 1998 Луческу, з майже 20-річним досвідом тренера, отримав черговий шанс очолити італійський клуб. Румун прийняв Інтер, який йшов на сьомому місці у Серії А, готувався до 1/4 кубку Італії та мав відмінні шанси на перемогу у групі Ліги Чемпіонів, зустрічаючись з відвертим аутсайдером групи в останньому турі.

У підсумку за неповні чотири місяці роботи Інтер під орудою Луческу провів 22 матчі, здобув 7 перемог, 5 раз зіграв у нічию та поступився у 10 двобоях, забив 35 м’ячів та пропустив 30 у відповідь.

З Ліги Чемпіонів нерадзуррі вилетіли на першому ж етапі у плей-оф від МЮ, який у тому сезоні оформив требл, вирвавши перемогу у драматичному фіналі Ліги Чемпіонів у компенсований час проти Баварії (дивно, чому Луческу ще не заявив, що якби не він то і фіналу цього могло не бути).

У кубку Італії після вирваної перепустки у півфінал у володаря Кубку Кубків того сезону Лаціо, Луческу поступився майбутньому переможцю турніру - Пармі (яка у тому сезоні здобула ще й Кубок uefa).

У чемпіонаті Інтер трохи відкотився. Луческу очолював міланський гранд у 15 матчах чемпіонату з 34 можливих та здобув лише 5 перемог при 4 нічиїх та 6 поразках з різницею м’ячів 25-19.

Розгромно поступившись 21 березня 1999 року Сампдорії, яка покинула еліту за підсумками сезону, і довівши серію без перемог у всіх турнірах до 10 матчів, румун був відправлений у відставку, залишивши своїм наступникам команду на дев’ятому місці.

“Другого шансу може не бути” - дуже розповсюджений вислів у світі, зокрема й у футбольному. Тож може, справа не у тому, що Луческу не отримав шансу очолити Реал через свою національність, а в тому, що румун змарнував свою можливість в Інтернаціонале? Хтозна, але це той випадок, коли Луческу вкотре безпідставно заявив, що весь світу проти нього.

#ДинамоБезЛуческу