Історії одного шалика

Я звичайний Біло-блакитний шалик, народився три роки назад, майже відразу мене обрав дивний юнак. Чому дивний? Він називає мене старим,можливо тому що я посірів, чи через мої опіки, або причина в емблемі яку бульше ніхто не використовує.... Але, хіба про це мова? Я хочу розповісти вам декілька історій з свого життя.
Все почалось після найтеплішої пори року: хоч було досить спекотно, але юнак накрутив мене на шию і пішов на стадуон з колонами. Ще в метро я помітив навколо себе людей з схожими шаликами і в одязі з такою ж емблемою як і в мене.Потяг метро , ескалатор, свіже повітря, купа поліції, галас, колони, навколо стало ще більше звуків і людей, пам"ятник комусь важливому і нарешті стадіон. Казково, на стадіоні грала команда з моєю емблемою, взагалі ця емблема була всюди їй наче поклонялись люди, люди які постійно кричали, гуділи, вживали різні зерна і пили бридкі напої. Гул стадіона аритмічно змінювався і в певний момент всі несамовито закричали почали стрибати, мене хтось ззаду облив хмільною піною після чого я закружляв над головами людей. Всі збоживоліли. Потім заспокоїлись сіли і лише тепер я відчув запах селітри який приніс дим з секторів за воротами, тоді я вже усвідомив що, це запах іншого життя на цьому стадіоні. Життя в яке я хочу зануритись, я знав що опинюсь за воротами тільки потрібно набратись терпіння, сміливості юнаку що обрав мене...