«Andere Länder, andere Sitten»

          Є таке німецьке прислів'я: «Andere Länder, andere Sitten», що означає «Інші країни - інші звичаї», ми зазвичай говоримо: «У чужий монастир зі своїм статутом не лізь». Щоразу читаючи те чи інше прислів'я, не важливо якої країни, розумієш наскільки багато сенсу закладено в ці слова.
          Давайте разом подумаємо, чому не потрібно зі своїм «статутом» лізти в чужий «монастир».
          Ні це не проповідь на православну або будь-яку іншу релігійну тему, ні, це просто спроба достукатися
          І так, чому? Та тому, що нас не зрозуміють і не підпустять до себе, пам’ятаєте: «Інші країни - інші звичаї»? Якщо ми хочемо потрапити в інший «монастир», ми повинні дотримуватися їх «статуту», ну або хоча б не нав'язувати свій.
          Якщо ми хочемо, щоб нас прийняли в Європі, ми не повинні вимагати щоб зрозуміли нас, ми повинні зробити так, щоб наші люди прийняли їх правила, але при цьому зберегли в цілісності свої інтереси... Це складно? Аж ніяк, це просто!
         За останні тижні багато суперечок і розбіжностей, образ і взаємних докорів викликала новина про можливі санкції до збірної України через звіт FARE, яки нібито побачили на матчі збірної у Львові прояви неонацизму, расової нетерпимості та інших страшних речей... Тут то і почалися розбіжності, причому розбіжності не між цінителями «свого статуту» і хранителями «чужого монастиря», ні, аж ніяк, суперечки почалися у своєму «монастирі».
        А в чому суперечка власне? Суперечка була не в тому, чи потрібно карати збірну України чи ні, тут все однієї думки - покарання не повинно бути. Суперечка зайшла про героїзацію окремих особистостей в історії України. Одні вважають цих особистостей героями, інші - зрадниками і ворогами. Одні вважають прославляння їх - ознакою національної самосвідомості, інші ні, навидь навпаки ... хто правий?
        Та яка різниця хто правий?
        Ніхто нікому нічого не доведе. Ніхто і нікому. Справа то не в знанні чи незнанні історичних фактів, справа навіть не в їх розумінні, їх всі знають і всі розуміють, слава Богу скінчився період пропаганди советов і ми мали можливість вивчити ряд питань, які раніше були недоступні і які пролили світло на багато історичних фактів. А в чому тоді справа? Справа в їх сприйнятті. У різному розумінні деяких моральних, а не історичних, понять, ну наприклад, про добро і зло, про хитрість і сміливість та інших, інших, інших речах, які в сукупності і дали нам різне сприйняття спірних моментів.
        Потрібно просто змиритися, що в Україні існує дві діаметрально протилежних думки на одні й ті ж події історії. Чому так? Та тому що історія та історичні особистості дуже і дуже неоднозначні, будь-яка сторона може навести масу достатньо вагомих і, що найцікавіше, правдивих та достовірних аргументів на захист своєї позиції, але до істини ми так і не підберемося. Істина десь там, пам'ятайте, але ми її не дізнаємося... Так і залишимося, кожен при своїй думці.. І нам слід з цим жити. Нам слід зрозуміти один одного, нам слід зрозуміти позицію один одного, може поки не поважати, може просто поки зрозуміти, зрозуміти, що їх позиція має право на життя, що вона теж обґрунтована фактами, які неможливо оскаржити, як і наші факти.
       Це важко? Дуже !
       Але це потрібно зробити якщо ми не хочемо ворожнечі у своєму «монастирі».
       З чого почати ?
       Та хоча б з того, щоб на спільних заходах не піднімати спірні теми, не намагатися вести пропаганду, а просто знаходити спільний інтерес. На футболі що спільний інтерес? Правильно гра, гра улюбленої команди, гра національної збірної, а не політика, не ідеологія, не історія... вони викликають у нас тільки конфлікти... Більше того, приносять чималі проблеми і для улюбленої команди, і для збірної нашої країни.
        Ми не можемо у себе вдома домовитися, невже ми хочемо, щоб нас зрозуміли там, в «чужому монастирі» ? Та ще й зі своїм «статутом» у правильності якого не всі з нас упевнені... Нам не вдалося знайти спільної думки тут, у нас вдома, а хочемо знайти розуміння у чужинців? Не вийде! Нас просто не пустять до себе. І сьогодні нам чітко дали це зрозуміти.
       Давайте постараємося не нав'язувати правильність своїх ідей ні ідеологічним супротивникам, ні тим більше футбольним організаціям, давайте підтримувати мир у своєму «монастирі» і постараємося пробитися «чужий», нехай при цьому свій «статут» доведеться залишити вдома...
       Адже легко прийти на футбол без портретів спірних історичних особистостей, які не пов'язані з футболом, не складно співати Гімн України не на 14 або 88 хвилині, а на 16 і 89-ій, щоб не було зайвих питань, не складно підтримувати збірну з національними символами, які вказані в Конституції, а не у вигаданому «статуті», дуже просто не пропагувати на футбольних матчах чужорідну нам теорію американського каторжника і не проносити неонацистську символіку у вигляді хрестів, імперських орлів, рун та іншої нісенітниці, не складно прийти підтримати збірну своєї країни, а не свої власні ідеї... Адже це так легко... і тоді не потрібно буде сперечатися про перевагу своїх ідей, не потрібно буде доводити правильність свого «статуту»... Та і не потрібно буде доказувати, що звинувачення в дуже і дуже непристойних речах – це помилка, жахлива помилка, яка дуже негативно характеризує нашу з Вами країну…
      Все так просто... і так складно!
      «Andere Länder, andere Sitten», друзі, давайте це пам’ятати, коли ми йдемо до когось у гості..