Чи потрібна Динамо чистка складу цієї зими?
Незважаючи на всю, здавалося б на перший погляд, очевидність позитивної відповіді на це запитання, ризикну відповісти протилежне: НІ! У жодному разі!
Перед тим, як обгрунтувати таку парадоксальну відповідь, мушу уточнити поняття: непотрібна саме чистка, звільнитися ж від баласту вже давно було пора. До останнього (як це не цинічно звучить по відношенню до людини) зараховую: Алмейду, Нінковича, Кравця, Богуша, Каддурі, Милевського. Навіть якщо підуть вони всі, чисткою це аж ніяк не назвеш. Остання чистка була на початку 2008 року, коли новопризначений тоді Шпалич звільнився від гравців основи Клебера, Рінкона, Родріго та ін.
Так от, відпускати будь-кого, хто грав в основній обоймі цієї осені недоцільно з кількох причин. По суті, найбільше незадоволення викликАла гра більшозті з тих гравців, які прийшли за останні 1,5 року, тобто, за час тренерства Сьоміна. Найперше це Аруна, Дуду і дорогі цьогорічні придбання - Кранчар, Раффаель та Рубен. Щодо двох перших, то останні кілька матчів, як на мене, показали, що ці хлопці спроможні багато на що, якщо їх правильно використовувати. Принаймні, вони були далеко не найгіршими на полі, при тому, що до цього майже не мали ігрової практики.
Трохи складніше із трьома останніми: за них заплатили значно більші гроші, а отже, мали право очікувати серйозної гри з перших же матчів. Але, якщо відверто, чи так уже відрізнялися вони в гірший бік від більшості наших "старожилів"? Насправді Кранчар, Раффаель і Рубен грали майже так само погано, як і Вукоєвич, Гусєв чи Ярмоленко. І в одних, і в інших на те були об"єктивні причини: Євро і влиття в колектив вже по ходу сезону і непроходження зборів із командою. Тому, якщо вже заплатили за них немалі гроші, то треба дати справжній шанс пройти збори і закріпитися у складі. Хоча б для того, щоб зберегти реноме клубу. Бо й так в останні роки складається враження спонтанності, непродуманості трансферної політики.
