7 - 3, футбол без майбутнього.

Сьомін має звичку дивувати футбольних вболівальників, дивувати своєю «безглуздістю» та відсутністю розуміння сучасного футболу. Але варіант розташування гравців, який Сьомін запропонував в Донецьку, виходить за рамки «безглуздості» встановлені самим же Юрієм Павловичем.

Розподіл футболістів на групу атакуючих та групу зосереджених на захист, є визначним в плані бачення тренером гри своєї команди, в сучасному футболі тренери в залежності від комплектування команди, бачення гри своєї команди та від суперника, шукають гармонію між наступальним футболом та захисним, користуючись лише двома (в даному розрізі) варіантами розташування:
а) 5-5 – розташування покладене на атакуючу гру.
б) 6-4 – розташування команд, які переважно діють від оборони.

Геній Сьоміна пішов значно далі, далі ніж ходив сам Юрій Павлович – який в недалекому минулому а саме в Сток-он-Трент, запропонував Динамо відстоювати результат першого тайму з допомогою зайвого захисника, захисника який виходячи на заміну поміняв форварда, результат не заставив себе чекати, вже дуже швидко в кількості центральних захисників загубилась якість, здавалось це був апогей дій Юрія Павловича в Динамо – Ні.

Його треба було залишити, бо на всіх футбольних вболівальників чекав шедевр від ЮПС.
Ось вона нова віха розвитку футболу, 7 – 3. Сім гравців зосереджених на захист власних воріт, це чотири захисника в лінію, три опорних півзахисника, де Вукоєвич виконує функції класичного опорного, а Аруна має додаткові функції він здвоює фланг з Поповим, Гармаш відповідно здвоює фланг з Сілвою, це при наявності двох флангових півзахисників Гусева та Ярмоленка …

Та три гравця зосереджених на атаку, фактично три зайвих для Сьоміна гравця, бо як мала бути зв’язана гра між півзахисниками та нападниками не зрозуміло.

За останні років 15 я не пригадав жодної команди, більше жодної гри окремої команди, так направленої на захист власних воріт – тому це є нова віха в розвитку футболу від Сьоміна, футболу «безглуздого», «безталанного», «непотрібного»…