Листування вболівальника Динамо Київ з Миколою Несенюком. Продовження...

ВІДПОВІДЬ М.І.НЕСЕНЮКА

Вадиме!
… по дорозі до Полтави мене наздогнав телефонний дзвоник мого товариша, який сказав, що ви виклали наше листування в Інтернет. Мені шкода, що батьки, чи хто ще вас виховував, не пояснили вам що так робити непорядно. Приватне листування є приватним листуванням. Виняток може бути лише один. Якщо ви станете видатною людиною, для початку розкривши своє справжнє імя, і для посмертної повної збірки ваших творів потрібне буде ваше листування, мене можуть запитати моєї згоди на опублікування нашої приватної дискусії. Я це пишу не тому, що мене непокоїть оприлюднення цих листів. Я ніколи і не від кого не ховаюся і не кажу нічого і ні про кого поза очі. Працюю журналістом, напевно, довше, ніж ви живате на світі і зараз готовий підписатися під кожним своїм опублікованим рядком. Все те, що я писав вам, я сто разів публікував у пресі - читати треба. Тому мені прикрий не факт оприлюднення вами нашого листування, а той факт, що ви вчинили так, як порядні та виховані люди не роблять. Єдиним виправжданням для вас може бути те, що ви в силу свого виховання досі не здогадувались, що читати чужі листи - це непристойно. Так само як і оприлюднювати своє листування. Якщо ви справді цього не знали, то знайте. Маєте шанснавиправлення.
Микола.

Я хочу принести вибачення шановному Миколі Івановичу Несенюку за те, що факт оприлюднення цієї переписки змусив шановного українського журналіста, директора департаменту ФК Динамо Київ по роботі зі ЗМІ та вболівальниками, перейти на особисте. Загальновідомим є факт, коли аргументи вичерпані або їх просто немає, то переходять на речі, що стосуються будь – чого, тільки не предмету дискусії. У даному випадку Микола Іванович хоче дослідити витоки мого виховання, апелює до таких філософських питань як етика і мораль. Але я вважаю, що такі високі поняття краще залишити для дискусій у філософських колах і повернутися до наших футбольних справ, які, якщо чесно, не виглядають чистішими за авгієві стайні.

Отже, нагадаю з чого почалося наше з Вами листування. У першому своєму повідомленні (див: http://www.dynamomania.com/posts/142601-listuvannya-vbolivalnika-dinamo-kiyiv-z-mikoloyu-nesenyukom ) Ви написали наступне: "Вадиме! Цього листа мені переслав Олексій Семененко. Прошу уважно прочитати мою відповідь і передати її ТАКИМ ЯК ВИ". Не дивлячись на зверхність, можливо, й певну пихатість у відповіді на листування, Ви попросили передати Вашу відповідь таким як я. Такі як я – це пересічні уболівальники Динамо Київ, що слідкують за виступами столичного клубу. Я не маю свого каналу, друкованих ЗМІ та інших інформаційних ресурсів, аби на Ваше прохання мати змогу донести Вашу, Миколо Івановичу, позицію. Ось таким як я і було передано наше з вами листування. Людям, якими Ви, Миколо Івановичу, маєте керувати у межах компетенції директора департаменту футбольного клубу по роботі з вболівальниками. Так, я ще раз підкреслюю, саме по роботі з вболівальниками. І ці люди, шановний добродію, для Вас не повинні бути чужими. Так, безперечно, контингент динамівської торсиди різний. Є радикали, є кузьмичі, є активні, є пасивні вболівальники Динамо. Але, зрозумійте, що це велика кількість людей, з якими треба працювати, заохочувати на відвідування матчів на домашньому стадіоні. Це великий обсяг роботи МЕНЕДЖЕРА, УПРАВЛІНЦЯ. Цю армію фанатів, Миколо Івановичу, не слід перетворювати на тисячі горлопанів, які лише бездумно вміють скандувати “ое - ео”. Хтось любив повторювати, що Динамо Київ – це велика сім’я. А вболівальники, доводжу до Вашого відома, є головною складовою цієї сім’ї. Я не бачу нічого апокаліпсичного в тому, що дане листування стало публічним. Від сім’ї не повинно бути таємниць. Якщо Ви себе не вважаєте вболівальником Динамо Київ, то кожен Вам відповість відомим українським прислів’ям, що Ви всілися не у свої сані. Дане листування не містить ніякої державної таємниці, приватних та інтимних фактів з особистого життя якоїсь людини. Якщо Ви дорікаєте мені у певній підступності, непорядності, то я не буду спростовувати це. Можливо, Ви маєте рацію. Ви старше за мене віком і дійсно в журналістиці працюєте більше, ніж я живу. Але, Миколо Івановичу, моя Вам порада: не варто відписуватися людині на зразок: “Прошу уважно прочитати мою відповідь і передати її таким, як ви”. Це дуже влучний хрестоматійний приклад для студентів першого курсу факультетів журналістики, як не слід відповідати на листування. Повірте, такій поважній та шанованій людині це не робить честі. Подібним чином нам не слід відповідати. Я не заперечую, що Ви хороший журналіст, не применшую Ваших заслуг у цій царині суспільного життя. Але в житті настає час, коли люди розкидають каміння, але не треба забувати, що його колись прийдеться збирати. Безперечно, що діяльність, яка спрямована на зв’язки з громадськістю, роботу з великою кількістю людей, потребує значних людських ресурсів. Ми не знаємо, чи вистачає їх у структурі Динамо Київ. Не соромтеся, є проблеми – говоріть про це, пишіть, апелюйте, звертайтеся. Вболівальники існують для того, щоб не лише підтримувати під час матчів, а й допомагати рідному клубу. Миколо Івановичу, зрозумійте, усвідомте це врешті – решт. Впевнений, що серед такої великої кількості вболівальників, яка є, можна сміливо на конкурсній основі підібрати ті кадри, що зможуть подолати застійні процеси, звести нанівець совкові рішення та зовсім по -новому почати будувати клубну політику, враховуючи попередній гіркий досвід. Головне, аби у Вас особисто, президента клубу, генерального директора та усього керівництва було бажання. Без особливої надії, але вкотре сподіваюсь і щиро вірю, що хоча б краплина бажання у Вас все ж таки знайдеться. Всього найкращого ! Дякую за увагу.

Виталий

7 липня 2011 14:30

А сколько в структуре таких несенюков ... легион !!! На одного специалиста 20 дармоедов. Может ли такая структура быть эффективной - вопрос риторический.