Геннадий ОРБУ:

Геннадий ОРБУ: "В английском и шотландском чемпионатах этот "цирк" искоренили - судей симуляцией не возьмешь, а у нас она до сих пор работает"

Триває відбір команд на чемпіонат Європи — 2020. Під час матчів часто доходить до зіткнень — і, буває, гравці так страждають, так кричать, що навіть дивитися страшно. “Експрес” вирішив з’ясувати, якою є сила таких зіткнень, яких реальних травм можна зазнати на полі та чи, бува, не грають футболісти на публіку в такі моменти?

Середня швидкість м’яча, що летить у ворота, — 90 — 100 кілометрів за годину. При ударі на такій швидкості навантаження на тіло спортсмена може дорівнювати і 400 кілограмам.

“Загалом таке навантаження для футболіста не критичне. Якщо ж воно сягає 500 кілограмів, кістка спортсмена може не витримати, — каже “Експресу” футбольний медик, головний лікар “Ворскли” Микола Ігнатенко. — У футболі відомі випадки, коли м’яч ставав причиною перелому у гравця. Щоправда, частіше ламають кістки після удару ногою, ліктем”.

Загалом, травматизм у футболі залежить великою мірою від самих футболістів. Приміром, екс-гравець збірної України Василь Кардаш велику частину своєї кар’єри провів на лікарняному. Він і ключицю ламав, і плече, і ноги, і руку. А його ровесник і партнер по збірній Геннадій Орбу мав лише три травми. “У 17 років — меніск, у 28 — другий меніск, у 32 — потягнув передню поверхню стегна. І все”, — каже футболіст.

Деякі гравці після удару на полі не припиняють гри і навіть не підозрюють, що насправді з ними сталося. Один із таких — екс-голкіпер “Карпат” та “Зорі” Андрій Тлумак. Його ушкодження навіть потрапило у книгу футбольних травм. “На десятій хвилині матчу мені зламали хребет. Боліло? Так. Але через емоції, адреналін, бажання грати я звівся на ноги. Лікар знечулив спину, я змагався далі, — розповідає Андрій. — Думав тоді, що це просто забій. Але коли після перерви не зміг у роздягальні підвестися з крісла, зрозумів — травма серйозна. Потім місяць лежав у гіпсі.

Загалом, якщо футболіст сходить із поля і його нічого не болить, то можна вважати, що він не грав матчу. Синці, забої, подряпини — це все навіть за травму не вважаємо, це для нас норма”.

До речі, часто гравці падають і несамовито кричать після удару по ногах, спині, обличчю не тому, що болить, а тому, що грають на публіку.

“Часом футболісти влаштовують цілі міні-вистави для арбітра, — пояснює екс-гравець збірної України, а нині тренер Геннадій Орбу. — Так випрошують покарання для суперника. Це елемент сучасного футболу — гарно впасти, сильно покричати, “помучитись” у конвульсіях, щоб арбітр призначив штрафний. В англійському і шотландському чемпіонатах цей “цирк” викорінили — суддів таким не візьмеш, а в нас воно досі працює”.