Помощник Фонсеки: "Все признают, что "Динамо" занимает важное место в мире"
Монстр у воротах Роми, Фонсека-Зорро і відео-аналіз. Великий ЕКСКЛЮЗИВ FootballHub з тренером-аналітиком донецького Шахтаря Тіагу Леалом.
Як ви прийшли у футбол?
Я почав працювати у футболі дуже рано. Мені було 20 років, а я вже працював у тренерському штабі. Я грав у футбол, коли був підлітком, але мої якості, як гравця, були не найкращими. Але я та людина, яка закохана у футбол. Я хотів залишатися у цьому виді спорту. Я завжди любив футбол, організацію гри і тренування. Тому я вирішив розпочати кар’єру тренера. У 20 років я почав у низьких дивізіонах. Йшов час. Ми піднімалися все вище. Тоді Паулу запросив мене працювати з ним разом і бути частиною його тренерського штабу. Я працюю з Фонсекою вже чотири роки. Я щасливий і відчуваю себе реалізованим. Сподіваюся, що майбутнє нам усміхатиметься так само, як зараз. І все буде добре.
Які ваші функції у тренерському штабі?
Я кожного дня працюю з Паулу на полі. Також я аналізую гру нашої команди. Після матчів ми отримуємо технічне відео. Вдома я стараюся детально проаналізувати гру, щоб зробити відео-звіт матчу по тому, як себе показали футболісти. Потім ділюся інформацією з Паулу і тренерським штабом. Ми обговорюємо, що нам вдалося, а що треба покращити. Також я відповідальний за аналіз абсолютно всіх наших суперників. Я переглядаю 4-5 матчів суперника перед нашою грою, які можуть бути цікавими. Стараюсь прочитати, як суперник гратиме про нас. Я готую відео, де я пояснюю, як діє суперник в різних компонентах гри. Роблю презентацію для тренерського штабу і для гравців, щоб вони зрозуміли з ким нам доведеться зустрітися, що нам треба робити, які стратегічні деталі можуть бути важливі для нас.
Розкажіть більше про ваші презентації.
У нас є два типи презентацій. Перша – по нашій команді. Ми демонструємо те, що ми показали у своїй грі. Це дуже важлива частина аналізу. Ми дуже велику увагу приділяємо кожному гравцеві індивідуально. Ми хочемо, щоб наша команда була протогоністом у матчі. Для цього всі мають розуміти, що потрібно робити в кожен момент гри, незалежно від суперника. Ми хочемо, щоб у нашої команди було своє обличчя і воно ніколи не змінювалося. Тому ми детально аналізуємо нашу команду і показуємо це відео нашим гравцям. Говоримо, що добре, що не так добре і що треба покращити.
Відео-презентацію по суперниках ми робимо кожного тижня до гри. Тривалість залежить від певних факторів. Головне, щоб гравці зрозуміли, що ми думаємо про суперника і що ми хочемо зробити у матчі, щоб досягти успіху. Є презентації, які тривають 40-50 хвилин. Є складніші суперники і нам потрібно обговорити більше деталей. Такі презентації займають більше години. Але час це не головне. Важливо з чого складається презентація і щоб хлопці зрозуміли, що їм потрібно робити.
Як футболісти сприймають такі презентації?
Думаю, що їм подобається. На самому початку нашої роботи в командах був певний шок. Хлопці ще не розуміли наш спосіб роботи і наш менталітет. У першій фазі адаптації можливий певний дискомфорт чи навіть недовіра. Ми вивели їх із зони комфорту. Це щось нове для них. Але з часом хлопці почали розуміти наскільки важливий аналіз і наші збори, які ми проводимо. Це стає моментом навчання, де вони починають краще розуміти гру. Хочемо ми цього чи ні, але є багато футболістів, які грають, але гри не знають. Вони грають, тому що дуже сильні індивідуально. І вони роблять якусь різницю у команді. Але великих гравців відрізняє від тих, які перебувають на середньому рівні, розуміння гри. І це наша велика відповідальність. Ми щасливі, коли бачимо, що гравці розуміють те, що ми говоримо. Тоді вони починають думати так само, як ми. І завдяки цьому вони починають здобувати перевагу. Тому на початку це важко, але потім стає цікавим і повчальним абсолютно для всіх присутніх на презентації. Навіть наш перекладач Макс говорить після презентацій: «Я стільки всього вивчив. Навіть не міг подумати, що все так складно».
Чи працюєте ви, як тренер-аналітик, індивідуально з гравцями?
Ми з вами говорили про колективні зібрання. Але є певні моменти, коли ми проводимо індивідуальні заняття. Це відбувається, коли ми вважаємо потрібним відповісти на певні питання деяким гравцям особисто. Ми готуємо коротке відео. Паулу збирає цього гравця чи цих гравців, щоб пояснити, що не так добре, в чому потрібно додати чи звернути увагу на позитивні моменти. Тоді тренер показує пальцем і каже: «Ось саме це я хочу. Бачиш, як ти додав. Зверни увагу, яку перевагу ти завдяки цьому маєш». Такі індивідуальні зібрання є. Вони відбуваються не так часто, але коли тренерський штаб вирішує, що це потрібно, то ми їх організовуємо, щоб гравець зробив крок вперед.
З ким востаннє говорили індивідуально?
Ми вже практично зі всіма переговорили. Востаннє, це був Фред. Не так давно спілкувалися з Марлосом і Хочолавою. Футбол дуже складний. Іноді вболівальники, подивившись гру, кажуть: «Мав грати гравець А, а не Б. Команда мала грати за іншою тактичною схемою». В людей часто навіть немає розуміння наскільки гра складна. Наші ігри показують, що ми все робимо правильно. В нашої команди є щось особливе. Повірте, на це йде дуже багато часу, роботи і поту.
Тренер-аналітик збірної України італієць Андреа Малдера говорить, що відео – це спосіб тренування.
Згоден. Наші зібрання – це момент навчання. Аналіз – це спосіб тренування і вивчення нового. Ми дуже часто використовуємо відео, щоб навчити наших гравців. У футболі і в житті немає нічого краще, ніж дивитися на самих себе. І відео дозволяє нам це зробити. У футболі ми говоримо: «Дивись, ти робиш неправильно». Одна річ, якщо я просто скажу це футболістові. Зовсім інша річ, якщо я йому це покажу і ще й доведу. Так він все зрозуміє.
Відео та аналіз – це справді хороший спосіб тренуватися. Коли в нас матчі йдуть через два дня на третій, то залишається зовсім мало часу тренуватися. Ми граємо, відновлюємося і готуємося до наступного матчу. Нам потрібно бути дуже обережними з навантаженнями на тренуваннях. Тому в такі моменти мичасто використовуємо відео. На полі іноді фізично немає можливості відпрацювати все, що ми хочемо. Ми не можемо цього робити, бо у нас матчі. Нам потрібно відновлювати гравців. Ми не можемо ними ризикувати. Відео дуже нам допомагає. Футбол дуже еволюціонував на цьому рівні. І ми рухаємося у правильному напрямку.
Чому ви завжди дивитеся матчі з трибуни?
У футболі у наші дні на високому рівні, коли змагаєшся за трофеї і титули, як Шахтар, все вирішується за один чи два метри. Вони можуть зробити всю різницю. Те, що я бачу зверху, з лавки запасних немає такого огляду, це якраз ці метри. На рівні поля наше бачення горизонтальне і в нас немає панорамного огляду простору. А в мене воно є. І дуже часто це дозволяє мені зрозуміти, де знаходяться вільні зони, якими ми маємо скористатися, щоб перемогти суперника.
Всі команди знімають ігри з трибуни. Ніхто не знімає з поля. Вид зверху більш привілейований.
Про що вас просить Паулу Фонсеку?
Робити детальний аналіз наших матчів і аналіз суперника. У головного тренера дуже багато речей в голові про які йому треба думати. Тому ми, тренери-помічники, доводимо до нього важливу інформацію про команду, яку він може не помітити. Паулу просить передавати йому важливу і деталізовану інформацію про те, що важливо для нашої команди по нашій грі і грі суперника. Паулу вже не раз говорив, що я працюю, як його очі. Паулу довіряє абсолютно на 100% моїм словам. Тому тут немає місця для помилок. У мене є ця відповідальність, тому що те що я говорю, це дуже часто та ідея з якою він залишається. Тому Паулу мене просить про точність в деталях, уважність і щоб не було помилок.
1/8 фіналу Ліги чемпіонів – це максимум для Шахтаря чи команда здатна на більше?
У цій Лізі чемпіонів ми показали нашим вболівальникам і самим собі, що ми можемо виграти у всіх. Ми обіграли лідера англійської прем’єр-ліги Манчестер Сіті. Багато хто називає містян найкращою командою нашого часу. Ми обіграли цю команду і дали людям надію. Ми перемогли Наполі – ще одну з найкращих команд нашого часу. У Наполі немає таких гравців, як у Ювентуса, МанСіті і Челсі. Але в них сильний колектив. Ми грали з чемпіоном Нідерландів Фейєнордом – виграли вдома і на виїзді. І тут емоції починають змішуватися з реальністю. Ми дали людям певні очікування. З одного боку це добре. Це змушувало всіх нас вірити. З іншого боку – це погано. Тому що в той день, коли ми програємо, в нас залишається цей неприємний післясмак, що ми могли пройти далі. Саме так і трапилося. Рома вибила нас з Ліги чемпіонів. Але у вболівальників, футболістів і в нас, тренерів, залишилося відчуття: «Дідько, ми могли пройти далі».
В домашньому матчі з Ромою ми могли вирішити долю протистояння, але нам протистояв монстр у воротах на ім’я Аліссон і один захисник, який обрізав м’яч вже на останніх хвилинах гри. Тому і залишився такий післясмак, що ми могли пройти далі.
Великі очікування також пов’язані з якістю гри, яку демонструє Шахтар. Виступ Шахтаря у Лізі чемпіонів вийшов просто фантастичним. Ми виграли всі домашні матчі – проти Наполі, Манчестер Сіті, Фейєнорда, Роми. І не забувайте, що ми не граємо вдома. Ми граємо у Харкові. Тому ми маємо пишатися тим, що ми показали у Лізі чемпіонів. Зрозуміло, що ми засмутилися після вильоту. Адже очікування говорили нам: «Ви пройдете».
Рома не пропустила жодного гола вдома у Лізі чемпіонів. Челсі, Атлетико Мадрид, Габала не забили в Римі. На жаль, ми теж. Але на полі ми бачили команду, яка вийшла на матч, взяла гру у свої руки і сказала: «Ми будемо грати». Шахтар володів м’ячем 62%, у нас було 5 кутових, а в Роми – 1. Ми показали свою гру, адже ми вміємо бути у футболі тільки такими. Ми хочемо, щоб саме це залишилося в історії нашої кар’єри. Ми хотіли виграти, але ми справді зустрілися з великою командою. Наші очікування були космічними, але реальність їх придушила. Я думаю, що це було не зовсім справедливо. Якщо ми подивимося два матчі, то, думаю, ми були кращими за Рому. І як вже говорив, ми все могли вирішити у Харкові.
Шахтар розкритикували після виїзного матчу з Ромою за те, що у команди не було жодного удару по воротах суперника.
Це нормально, що люди критикують. У людей просто немає розуміння рівня такого матчу. Те що матч показав в реальності – це те що ми хотіли і показували гру. Цифри про це говорять. У нас був м’яч. Ми хотіли домінувати у грі. Але давайте не будемо забувати, що ми грали проти великої команди. Ми не граємо одні. Нам протистояла команда, яка не пропускала жодного м’яча вдома. І чому? Тому що Рома в захисті грає дуже надійно з гравцями хорошої якості, з воротарем збірної Бразилії. Ми зустрілися з командою, яка створила нам всі ці труднощі. Логічно, що дуже важко дістатися до воріт команди, яка не пропускала. Хтось може сказати, що ми приїдемо в Рим, 10 разів вдаримо по воротах, заб’ємо 5… Давайте будемо реалістами. Ми маємо бути реалістами.
Є ще одне, що я вважаю важливим сказати з цього приводу. Ці матчі проходять з дуже великим емоційним навантаженням. Гравці розуміють, що мінімальна помилка – і все! Ти вилетів. Коли я подивився матч, то подумав, що наша команда справді виконувала інструкцію Паулу: «Ми приїдемо, ми покажемо нашу гру і доведемо, що можемо грати». Але я зрозумів, що хлопці не захотіли, самі цього не розуміючи, ризикувати в останніх рішеннях, передачах і діях. Вони не хотіли ризикувати, тому що боялися помилитися, боялися втратити м’яч. І тренер не може це змінити. Це пов’язано з головою кожного з нас. Якби я був гравцем і грав у тому матчі, то я, швидше за все, ризикував би ще менше, ніж вони це робили.
Нам треба розуміти. Футбол – це гра, в яку грають живі люди. І ці живі люди справді довели, що вони справжні чоловіки. Але ми всі люди. І в кожного з нас є страхи. Можливо, саме вони зробили всю різницю в останні моменти. Ми не ризикували так, як ми це завжди робимо. Ми не були достатньо агресивними у штрафному суперника, як ми завжди буваємо. Я абсолютно впевнений, що в голові багатьох наших гравців сиділа думка: «Ми не повинні помилитися». Можливо, це і вплинуло.
А тепер давайте візьмемо все це і подивимося на реальність. Ми тут на рівні нашого чемпіонату не звикли до такого. Ми не можемо порівнювати вимоги українського чемпіонату з вимогами Ліги чемпіонів. Команда, яка не звикла до такого пресингу, не завжди може прийняти правильні рішення. А ми, тренери, маємо розуміти, що треба взяти емоції, покласти їх в ящик і дивитися на реальність. Якщо дивитися на всі умови в яких перебуває Шахтар, як команда, то ми маємо бути супер гордими тим, що ми зробили у цій Лізі чемпіонів. Найсмішніше те, що ми ще засмучуємося, що ми вилетіли в 1/8 фіналу. Ніхто навіть не вірив, що ми з групи вийдемо. Так ми ще й перемогли Рому вдома. І всі вже подумали, що ми на виїзді заб’ємо 3-4 м’ячі. Бачите, які очікування створилися навколо цієї команди? Тільки ми відповідальні за це – тренери і гравці. Ми змусили людей вірити. І це робить нас дуже щасливими. Люди не очікували, що таке може бути в принципі.
Що цікавого ви можете сказати про чемпіонат України, як тренер-аналітик?
Зрозуміло, що УПЛ перебуває не на такому рівні, як чемпіонати Італії, Іспанії, Англії. Але ми не говоримо, що українська ліга легка. Коли ми приїхали сюди 1 рік і 9 місяців тому назад, то Шахтар не був чемпіоном два роки. Важко бути чемпіоном у будь-якій країні світу. Але хочу сказати, що вимоги у грі чемпіонату дуже відрізняються від вимог гри Ліги Чемпіонів. Тому абсолютно нормально, що у Лізі чемпіонів трапляються помилки, яких частіше за все ми не допускаємо у чемпіонаті України. УПЛ не ставить перед нами таких завдань. Якби Шахтар грав у чемпіонаті Англії, Іспанії чи Італії, то був би більше готовим виступати у Лізі Чемпіонів, ніж зараз. Це дуже просто зрозуміти. Я нічого не фантазую. У нас мають бути сили, щоб визнавати реальність і розуміти в чому і наскільки ми лімітовані. Коли ти розумієш свій ліміт, то це перший крок до еволюції. Ми маємо бути щирими з собою. І ми завжди дуже відверті з гравцями. Тому хлопці дуже нам довіряють.
Шість очок відриву від Динамо – це хороший запас?
Звичайно, що це добре. Завжди приємно бути першими. Навіть, якщо ти випереджаєш суперника на одне очко. Ми другий рік поспіль продовжуємо бути номером один у чемпіонаті. Зрозуміло, що Динамо – це велика команда. Це навіть не обговорюється. Всі визнають, що Динамо займає важливе місце у світі. Ви запитуєте чи вистачить нам шість очок, щоб стати чемпіонами? Давайте зачекаємо на завершення чемпіонату. Буде дуже важко. Дуже! У минулому сезоні і нас 13 очок переваги. А зараз всього 6! Це показник того, що чемпіонат став складнішим. І буде важким до самого кінця. Ми рухаємося від матчу до матчу. Ми не любимо давати прогнози на довгий період. У футболі все дуже швидко змінюється. Дуже швидко.
Зараз у нас шість очок. Ми задоволені. Команда показує себе на хорошому рівні. Після зимової перерви у 5 матчах чемпіонату ми забили 19 голів і пропустили нуль. Ми перемагали з різницею у три м’ячі і більше, не пропускаючи при цьому (розмова відбулась до матчу Зорі – 3:0 – прим.ред.).
Ми маємо вірити, що нам вдасться дістатися до головної мети клубу і виграти чемпіонат України. Цю мету ми обговорили з клубом і нашими гравцями. Це наше перше завдання – виграти чемпіонат. Саме на цьому ми зосередженні з самого початку сезону.
Ліга чемпіонів – це було екстра. Це можливість для всіх нас показати, те що ми можемо, показати українських футбол, гравців, тренерів, підняти імідж клубу, підняти Україну в рейтингу. Ми нічого там не втрачали, а тільки здобували.
Ми віримо і гравці кожного дня нам доводять, що вони розраховують на нас, а ми на них до самого кінця. Ми будемо боротися за Шахтар до самого кінця. Ми віримо, що якщо ми будемо залишатися самими собою, то у нас все вийде.
Крім Динамо у вас емоційні матчі виходять проти Зорі. Що трапилося після зустрічі 19-го туру УПЛ проти луганчан?
Це гра з минулого. Це все багато обговорювалося у пресі, у соціальних мережах. Всі бачили, що там відбулося. Що ми можемо сказати більше? Боліло… Тоді було боляче. Ми відчули, що ми не заслуговували того, що відбулося. Але що нас не вбиває, те робить нас сильнішими. І ось ми з максимальними силами і зусиллями… Бийте! Бийте! Робіть, що хочете. Але ми вчепимося всіма пальцями і руками, щоб знову виграти український чемпіонат.
Контракт Паулу Фонсеки з Шахтарем розрахований до літа. Які ваші подальші плани?
Це ще одне питання, яке багато коментують. Всі знають, що контракт Паулу завершується у червні. Він вже багато сказав з цього приводу. Він приймає остаточне рішення у нашому штабі. Нам дуже подобається бути у Шахтарі. Про Україну ми можемо говорити тільки хороші речі. Буде дуже важко прийняти рішення. Зараз ми про це не думаємо. Ми зосередженні тільки на чемпіонаті. Це те, що змушує нас рухатися. І ми не хочемо думати про інші речі, адже потім це вб’є нашу концентрацію. Давайте все робити по-кроково. А наприкінці буде прийнято найкраще рішення, як для клубу так і для тренерського штабу. Буде правильний час, щоб усе це вирішити.
Як вам Фонсека у костюмі Зорро? Такі речі в його стилі?
Думаю, що ти найвідповідальніша за все це. Але найцікавіше, що багато знайомих, люди футболу з інших країн були шоковані. Ніхто не очікував, що Паулу може таке зробити. І ти справді змогла щось, чого ніхто не чекав. Ваш жарт з Паулу перетворився у світовий удар. Всі про це говорили. І люди з різних точок світу телефонували мені і запитували, що взагалі відбувається. Фонсека у костюмі Зорро на матчі Ліги Чемпіонів??? Але це було дуже цікаво і весело. У глибині душі це дуже добре відображає Паулу, як людину. Він дуже простий. Часто люди асоціюють тренерів і футболістів мало не з богами чи вважають їх недоторканними. Ні. Більшість – це дуже звичайні люди, які роблять все те, що й інші. Паулу взяв участь у гарному жарті. Це показало його простоту, як людини.
Ви вже другий рік працюєте в Україні. Чим вас здивували українці?
Так, я вже практично відчуваю себе локальним громадянином України. Неможливо не звикнути до якогось міста чи країни, коли ти вже два роки тут. Нам все це далося досить просто. Зрозуміло, що на початку були невеликі труднощі через зміну країни, культури і менталітету. Але сьогодні ми повністю адаптовані і дуже щасливі в Україні.
Є річ, яка мене дивує. Нещодавно говорив про це зі своїм другом. Ми живемо у місті головного суперника – Динамо. І ми дуже часто ходимо пішки у своїй екіпіровці по вулицях. Люди впізнають нас. Але за 1 рік і 9 місяців ми ніколи не відчували ніякого негативного ставлення чи агресії з боку вболівальників Динамо чи просто киян. В інших країнах і містах фанатики ображають і поводяться некоректно по відношенню до своїх суперників. І це вважається нормальним. Ось це нас тут дуже дивує і тішить. Ми живемо у місті свого суперника і відчуваємо, ніби це наше місто. Люди нас чудово сприймають, просять нас про автограф чи фото. Це треба цінувати. Це показує інтелектуальні можливості і менталітет українців. Такого в інших країнах немає. Там люди змішують футбол і особисте життя. Коли фанати бачать тренерів із сім’ями, вони їх матюкають і ображають. Це абсурд. Треба розуміти, що в нас є робота, а наше особисте життя – це наше особисте життя. Тут ми ніколи цього не відчували. Так могло б бути всюди.
Ви кажете, що футбол – складний. У чому його складність?
Коли ми говоримо про футбол, то мова йде про колективний вид спорту. Все, що пов’язане з групою людей, там відразу все стає складно. Це стосується не тільки футболу. Подивіться на готель, ресторан, фабрику чи завод. Працівники щоденно взаємодіють між собою. У кожного колективу має бути свій лідер. Футбол не відрізняється від всього, що відбувається навколо нього. Всі люди різні – сумні, веселі, жартівники і ті, хто не любить жартів. Одних потрібно мотивувати, щоб вони працювали на своєму максимумі. Інші працюють завжди. Все це крутиться навколо тренера. Він має лідирувати над всім цим і управляти колективом. Як і керівники в інших сферах життя.
У футболі отримують набагато вищі зарплати, ніж люди в інших сферах. Це же одна складність. Набагато важче керувати людиною, яка має все, ніж людиною, яка немає нічого.
Футбол у нас час дуже розвинений. Особливо на рівні Ліги чемпіонів. Тут зустрічаються найкращі команди і футболісти. Гра настільки розвинена, що переможці – це, як правило ті, хто краще її розуміють. Краще грають ті команди, які більше готові. Якщо тренер справді хоче вигравати частіше, ніж інші, то він має готуватися краще, ніж інші. Він має інвестувати більше свого часу у свою команду. Ми не граємо одні. Навколо нас завжди є конкуренція. Якщо ми хочемо вигравати, то повинні бути кращими.
Постарайтесь подумати наскільки важко керувати компанією. «А, це так складно. Треба змусити людей приймати правильні рішення, контролювати їх продуктивність, щоб вони працювали на максимумі, платити їм зарплату». Складно? У футболі у нас такі ж самі завдання. Все те саме.
Люди звикли думати, що футбол – це премії, бонуси, зарплати, класні машини і одяг. Це всього лише маленька частина. Ми за 12 місяців року 10-11 місяців живемо під щоденним стресом. І в нас є один місяць, коли ми фотографуємось в машинах, на яхтах, на островах. Але це всього 2-3 тижні в рік. Решту часу ми живемо під стресом. Футбол – це результати. Коли ти перемагаєш, то все супер. А коли ти програєш, то всі незадоволені – вболівальники, адміністрація, ті ж самі гравці один одним. Футбол – це професія, де лінія між успіхом і невдачею, дуже тоненька. Коли ми думаємо, що все добре, то провалюємося вниз.
Подивіться, що відбулося в Римі. Всі ми приїхали в Італію з очікуваннями, що пройдемо Рому. Після гри ми повернулися з опущеними головами. Ми не спали, або спали погано. У всіх було відчуття, що ми могли пройти далі в Лізі чемпіонів. Займатися такою професією – це величезна емоційна розтрата. Весь світ потім показує на тебе пальцем. Все дуже швидко змінюється. Це просто гора емоцій. І в цьому складність футболу.
У футболі є дуже багато класних і захоплюючих речей. Але там дуже багато вимог і пресингу. Після матчу з Ромою Паулу сказав гравцям: «Футбол для сильних. Те що трапилося, вже у минулому. Давайте, дивитися у майбутнє. Немає часу на «а, ми могли пройти далі, якби все було так, то у нас би все вийшло. Треба думати про наступний матч. Завтра нам треба виграти».
Ось ми живемо у такому постійному пресингу. Який результат влаштує Шахтар? Це завжди перемога. Уявіть, як кожного дня жити під таким пресингом. На щастя, на нас такий тиск добре впливає, бо ми перемагаємо. Але коли ти програєш, то це страшно…
Як вам українська весна?
Це зовсім інший досвід. Я не звик до такого. Минулого року ми були тут навесні і в цей час погода була набагато кращою. Цього року більше снігу. І нам набагато складніше працювати. Ви знаєте в яких умова ми тренуємося. Наші тренування проходять на полі ФФУ, а не на своєму рідному. Через такі погодні умови поле знаходиться не в кращому стані. Але це те, що є і ми намагаємось виконати свою роботу якнайкраще, не дивлячись на такі складні умови.
Навчилися грати у сніжки і ліпити сніговиків?
Так. Іноді ми жартуємо один з одним. Навколо поля у нас багато снігу. Ми кидаємо сніжки і закопуємо один одного в сніг. Намагаємось скористатися з такої погоди. Для нас це дуже цікаво. Це щось таке до чого ми зовсім не звикли і чого немає у нашій країні. Ми постаралися знайти все позитивне, що може дати нам сніг і скористатися з цієї ситуації. Завжди потрібно шукати позитив.
Ірина Козюпа