20 ноября 2017 16:29
3
Сергей СИДОРЧУК: "Пришел к мысли: если меня выбрали капитаном, значит, раньше я делал все правильно. Поэтому решил ничего не менять в своей игре"

Після переходу Андрія Ярмоленка до «Борусії» з Дортмунда капітаном «Динамо» став Сергій Сидорчук. Чим не привід для розмови з одним із лідерів команди?

- Переходячи до «Динамо» взимку 2013 року, чи могли ви уявити, що вже за чотири роки станете капітаном команди?

- Навіть не міг подумати та мріяти про подібне. Нещодавно навіть розмовляли про це з Андрієм Ярмоленком, і він жартома згадував, як я «сидів собі в Запоріжжі» (посміхається).

- Тривалий час капітаном команди був Олександр Шовковський. Наскільки великим був його авторитет?

- Олександр мав беззаперечний авторитет серед усіх футболістів, усі слухалися його. Не знаю, як раніше, але в той час, коли я почав грати в «Динамо», на нього всі дивилися як на досвідченого партнера, великого футболіста, який зарекомендував себе як в Україні, так і в Європі. Більшість футболістів може лише мріяти про те, щоб просто зіграти таку кількість матчів у чемпіонаті України чи єврокубках, за національну збірну, не кажучи вже про те, щоб у стількох поєдинках вести за собою команду в якості капітана. Насправді, йому навіть не потрібно було щось казати – достатньо лише подивитися.

- При цьому дуже мало прикладів, коли капітанську пов’язку довіряють воротарям: мовляв, вони перебувають далеко від подій на полі та не зможуть у потрібний момент завести команду…

- Насправді, таких прикладів не так мало: Льоріс – у «Тоттенхемі», раніше був Касільяс у «Реалі», Вайденфеллер – у дортмундській «Борусії», Кан – у «Баварії», також у тій же «Баварії» Нойєр виходив із пов’язкою, коли на полі не було Лама. Ну, і Пятов у «Шахтарі»…

- Після того, як Шовковський завершив кар’єру, капітаном став Андрій Ярмоленко. Чи всі слухали Андрія на полі? Усе ж таки він не набагато старший за інших партнерів по команді.

- У сучасному футболі немає такого, щоб слухати когось із партнерів по команді. Андрій не так багато говорив, але власним прикладом показував, як потрібно діяти на футбольному полі, яке має бути ставлення до гри, як реагувати на ті чи інші ситуації, що виникали під час поєдинку. В іншому ж капітан є таким самим гравцем, як і інші, і підказувати партнерам може не тільки капітан. Діалог ведеться постійно між усіма футболістами.


- Чи став для вас особисто та для команди загалом несподіванкою перехід Ярмоленка до «Борусії» (Дортмунд)?

- Це все одно, що чекати, коли взимку випаде перший сніг: усе одно те має колись статися (посміхається). Чесно кажучи, у мене були припущення, що він піде цього літа, але не очікував, що все відбудеться настільки стрімко й фактично в останні дні трансферного вікна.

- Уже будучи гравцем «Борусії», Ярмоленко сказав, що особисто порекомендував вас на посаду капітана. Чи розмовляли про це з Андрієм?

- Це він лише в інтерв’ю сказав, а насправді збиткується наді мною (посміхається). Насправді, ще коли ми були в розташуванні збірної у вересні, він сказав, що порекомендував саме мене на заміщення посади капітана. Я тоді подумав, що це він бовкнув жартома й посміявся разом із усіма, а насправді це виявилося зовсім не жартом.


- Чи доводилося раніше бути капітаном? У «Динамо», наскільки я пам’ятаю, пов’язка у вас була лише в товариських матчах на тренувальних зборах…

- Так, був капітаном у дитячій школі «Металурга», коли останні півроку займались у випускному класі. А коли грав із командою в першій лізі в сезоні 2011/2012, то в останніх 7-8 матчах також виходив із пов’язкою на руці.

- У матчі Ліги Європи проти «Скендербеу» після виходу на заміну Олега Гусєва ви віддали пов’язку йому. Це була ваша власна ініціатива?

- Головний тренер анонсував, що я є капітаном, а Віда та Гусєв – віце-капітанами команди. Але коли на поле вийшов такий заслужений футболіст, як Олег, який багато зробив для нашого клубу, якого поважають уболівальники не лише «Динамо», а й інших вітчизняних клубів, я вирішив віддати йому капітанську пов’язку. Хоча, здається, і порушив регламент.

- Як відбувалося ваше представлення капітаном? Це було особисте рішення тренера чи проходило голосування (можливо, анонімне) серед футболістів?

- Нічого особливого не відбувалося. Після приїзду з матчу збірної ми вперше зібралися на базі. Андрій Ярмоленко попрощався з командою. Потім Олександр Хацкевич сказав, що, оскільки «Динамо» залишилося без капітана, потрібно обрати нового, і запропонував мою кандидатуру. Ніхто не заперечував, так що став капітаном.


- Чи була якась посвята для вас після призначення капітаном? Як партнери привітали з новою посадою?

- У нас чоловічий колектив, тому, звичайно, не обійшлося без різноманітних жартів. Але якоїсь особливої посвяти не було.

- Безпосередньо на футбольному полі капітанська пов’язка стримує вас від надмірної емоційності та непотрібних розмов з арбітром?

- Поки що я не так багато матчів провів у якості капітана, але, чесно кажучи, моє ставлення до гри не змінилося. Я замислювався над цим і дійшов думки: якщо мене обрали капітаном, значить, раніше я робив усе правильно. Тому вирішив нічого не змінювати у своїй грі й залишатися на полі самим собою.


- Маючи пов’язку на руці, чи можете на правах капітана «напихати» комусь із партнерів?

- Поки що, чесно кажучи, не доводилося. Узагалі, у нас немає такого, щоб когось вичитували. Підказуємо один одному, іноді це відбувається на підвищених тонах. Але це гра, помилки були й будуть, тому, якщо я комусь «напихаю» або мені хтось «напихає», це сприймається адекватно й ніяких образ не залишається.

- Чи є в «Динамо» якийсь особливий капітанський ритуал перед матчами?

- Перед стартовим свистком збираємося в енергетичне коло, капітан каже кілька напутніх слів – і розпочинаємо гру. Це єдиний «ритуал», якщо його можна так назвати.

- Хто для вас особисто є прикладом серед капітанів минулого та сучасності?

- Нещодавно подивився фільм про Віктора Колотова. Мені дуже сподобалося, як він своєю грою та поведінкою на полі заслужив повагу серед партнерів по команді. Як казав раніше, не можу не згадати Олександра Шовковського. Що стосується іноземних футболістів, то мені завжди імпонувало ставлення до гри Стівена Джеррарда та Паоло Мальдіні.

- Свого часу Анатолій Тимощук під капітанську пов’язку чіпляв іншу, привезену йому з Мюнхена від Лотара Матеуса. У вас немає знайомих у «Ліверпулі», які могли б передати пов’язку Стівена Джеррарда?

- Чесно кажучи, не замислювався над цим. Та й не думаю, що червоний колір пов’язки Джеррарда добре поєднається з кольором динамівського екіпірування (посміхається).


Текст - Юрій Вишневський

Матеріал офіційного клубного журналу «Динамо Київ» (№4 за серпень-вересень 2017 року)

так тимощук оказывается коллекционирует не только футболки)
Здесь если честно, на безрыбье и рак - рыба. Проблема выбора...
А если ты еще и решил, что всё ОК и над собой больше работать не надо... то полный аут. Работать тебе Серега и работать, что над собой, что над своей игрой. А самоуспокоенность до добра не доведет.
Ни фіга не правильно, в атаці повний нуль, культура паса на рівні п'яного колгоспника, Динамо піде на користь твоя відсутність, лікуйся якнайдовше, Буяльського тобі в компанйони.