Андрей ШЕВЧЕНКО: "Люди, которые погибли, защищая нашу страну, - это герои"

Андрій Шевченко - володар Золотого м'яча, улюбленець жінок і знаменитих модельєрів. Найкращий бомбардир в історії збірної України, а нині - її головний тренер.

У нього зараз - непростий час, бо й цю вершину - треба щоразу захищати. Як реагує на злі язики, що кажуть: надто молодий і недосвічений? Як поєднує важку роботу батька? І що з бізнесом - окрім футболу? Як знімає стрес і коли нарешті почне говорити українською - дивіться в рубриці "Інтимні зони" у ТСН. Тиждень.

- Дуже рідко. У мене часу на паби немає.

- У мене 4 сини. В основному дивишся за маленьким, тому що маленькі дуже швидко змінюються. Зараз найбільша моя функція - працювати таксистом. Коли я вдома тут, то в основному займаюся тим, що відводжу їх до школи, забираю. Багато секцій: теніс, футбол.

Бути батьком - дуже важко.

- Ні. Дружить, напевно, з кимось із дівчат у класі. Але вважаю, що йому ще рано. Йому 12 років лише.

- Ми поступово будемо його готувати.

- Трішки так. Бабуся приїжджає, і сестра моя буває. Тому трішки, звичайно, розуміють.

Мультики дивляться українською, коли сестра привозила і я привозив. Пам'ятають, звичайно, слова.

- Звичайно. І бувають, і знають. І риболовлю пам'ятають добре: ми часто їздили на риболовлю.

У мене є товариш дуже близький, з яким я виріс. Ми їздимо разом і дітей забираємо теж.

- На рибу (сміється). Не головне, що зловити, головне - час провести.

- Я не бачу сенсу зараз дітям про це говорити. На все свій час має бути. Джордану було цікаво, він питав багато речей. Він знає, що відбувалося, які ситуації були. Не хотілося говорити, що там загинули люди.

Для України це величезна втрата. Люди, які загинули, захищаючи, - це герої країни. Ці факти вони знають.

- Є, але говорити про це не буду. Мій головний бізнес - це футбол. Це моє життя.

- Ні, ми закрили його.

- З Джорджіо Армані, з тим же Домініко Дольче Габбана. Нещодавно був у Мілані, зустрічався з ними.

Завжди приємно повернутися в те місце, де ти залишив хороше враження, зустріти старих друзів, поспілкуватися.

- Італійська. Я змушений був швидко навчитися. Саме мої стосунки почалися з дружиною. Нам обом треба було вчити мову.

Коли приїхав сюди, друга далася набагато простіше. Спілкування пішло одразу. З італійської я брав уроки, займався, граматика краще. Але на англійську я не скаржуся.

- Я розмовляю українською. Це моя рідна мова. Єдине - з практикою проблема. Я обов'язково буду говорити.

- Можу заспівати українською. Мама мене навчила всіх наших народних пісень. Мама любить співати. І завжди всі застілля закінчувалися тим, що співали українські пісні.

- Буду сподіватися. Кілька інтерв'ю обов'язково дам.

- У нас є кістяк. Поки ми нікого не розглядаємо. А виклики футболістів - почитаєте, чи будуть там нові імена.

- У футболістів збірної зарплат немає. Вони грають насамперед за свою країну. Є певні премії, але зарплати не отримують.

- Якщо президент ФФУ вирішить озвучити їх, то це буде повністю відкрита інформація.

- Я не обговорюю зарплату. Я дуже радий очолювати збірну. Це була моя мрія і я пишаюся цим.

- У мене немає часу релаксувати. У мене робота-сім'я, сім'я-робота.

Люблю грати в гольф - це і є релакс якийсь. Ще почав брати уроки з кайтсерфінгу.

- Це було в минулому, коли я був один. Може у мене і були якісь спортивні машини. Зараз це машини для сім'ї - джипи, щоб побільше можна було вмістити дітей.

- Люблю читати біографії тренерів. Прочитав зараз Фергюсона. Дуже цікаво. Читав англійською.